Читати книгу - "Парі на каченя, або Пограємось хлопчики , Тіна Вітовт"

Вечірка. Здалася їм та вечірка у селі. Засумували за своїми походеньками? Так їх ніхто не тримає. Ноги в руки, та хай чимчикують до міста. Хай розважаються зі своїми "кицями", "лялечками" і ще як там вони називають дівчат з якими проводять час.

Так саме проводять час, тому що я жодного разу не чула, щоб хоча б хтось із них називав їх "своїми дівчатами". Так тільки пестливі звернення і все. Не знаю на що ті дівчата розраховують? Можливо очікують, що саме вони ті самі, особливі, побачивши яких та дізнавшись краще їх, хлопці схаменуться та зупиняться у своїх постійних пошуках.

Якоюсь мірою я їх розумію, важко встояти перед такими хлопцями. Сама до недавнього часу марила одним із них.

Симпатія чи закоханість це була? Складно сказати, сама не розібралася. Ні, все ж таки симпатія, інакше я б так просто не відмовилася від перспективи бути разом із коханою людиною.

А може і вражене самолюбство та гордість вплинули на мене, так що я вирішила "та його того дурня". І так легко змогла відправити "у далекі гори та широкі полонини".

Ох, мене вже на пісні потягнуло. Не така вже й погана ідея піти на вечірку, та відірватися. Хоча вечірка це голосно сказано - так сільська дискотека.

Що я знаю про сільську дискотеку? Та мало що знаю. Ми ходили туди одного разу. Враження такі собі, не дуже сподобалося.

Зал просторий, малоосвітлений, впринципі так і має бути, чому придираюся. Лампи блимають, для створення потрібного антуражу та атмосфери. Миленько виглядало. Стільці біля стін стоять, для відпочинку тим хто втомився дригати тілом. Просто і нічого особливого.

Та й танці які ми там побачили - відверто розчарували, ніби відбулося повернення машиною часу на років так десять чи двадцять назад. Хоча б вже музику магли підібрати більш сучасну, або міксувати композиції різних років. Дивлячись на танцюючих не завжди розуміла що вони роблять, що за танці виконують. Чи це ми відсталі? Та здається ні, у місті ходили на вечірки, і скажу враження були набагато кращі.

Якщо це називається вечіркою, то я розчарована. Очікування були набагато вищі, коли ми через вікно тікали того року. Потім ще й отримали добряче, спочатку від Артема, а вже потім утрьох отримали від батьків, вони застукали нас на нічному повернені з клубу, через те ж вікно.

Ми з Лєркою не є завсідниками подібних заходів. У нічні клуби нас ніхто не пускав, не доросли ще. Але і що таке вечірка маємо розуміння. Звісно, час від часу хочеться веселощів та нових вражень, от тоді то нас і тягне на подібні походеньки.

Сьогодні саме такий момент, коли мене пре. Ох і буяє у мені нестримна енергія, та проситься на волю. Ніхто не зупинить, якщо щось на думку збреде. Ну начувайтеся, зараз дівчата покажуть весь свій запал та вогонь, який розігрався не на жарт у наших серцях.

От стою зараз та дивлюся на вміст своєї шафи-купе і на мене находить таке роздратування. Ну чому я не брала із собою ніякого одягу на такі дикі моменти, коли виникає бажання відірватися? Не дивно що хлопці, попорпавшись у моїх речах, обрали звичайний для мене одяг. І що робити?

Можливо у Лєри кращий вибір? Чи все ж таки не буду викаблучуватися, та одягну що обрали. А най буде. Всеодно немає куди вибиратися.

Так я думала, та впринципі і вся наша п'ятірка, доки не прийшли до місцевого клубу. А тут виявляється зробили разючі зміни. Ох нічого собі, я навіть рота відкрила, така під враженням була...