Читати книгу - "Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях, Марк Лівін"

xml:lang="uk-UA">Коли я теперішній згадую цю історію, мені здається, що то був якийсь інший Ілля. Це був мій спосіб затриматися у стосунках, не помічаючи, що я не важливий, не цікавий і «наші» стосунки — це лише «моя» уява. Певно, тоді хотів відчути, що потрібний, що за мною прийдуть. Через багато років терапії я засвоїв урок: не треба вдавати героя й чекати когось біля фонтана. У світі є ще багато цікавого, зокрема і я сам.

Закоханість і спілкування в інтернеті

Марк. Під красивими фотками людей в інстаграмі можна натрапити на такі коментарі: «Я закохався» чи «Я закохалась». І загалом буває, що люди зізнаються в почуттях, ледь розпочавши переписуватися. Ідеться про проєкцію?

Ілля. Думаю, кожна людина, яка веде блог чи публічну дія­льність, стикалася з тим, про що ти говориш. Соцмережі й інтернет — це величезне полотно для проєкцій.

Марк. Я згадав свої перші стосунки на відстані. У дівчини було лише кілька фоток, але вони мене так вразили, що я, як то кажуть, поплив. Перші тижні спілкування в мені все булькало від гормонів, я строчив ліричні повідомлення й переписувався ледь не до ранку. Мені здавалося, що я люблю кожну написану літеру.

Ілля. А що відбулося далі?

Марк. Знайомство з реальністю. Волосся не таке пряме, ніс не такий кирпатий, голос не такий, як уявляв. Усі мої почуття стерлись, ніби їх було написано на дошці крейдою. Навіть сліду не залишилося.

Ілля. Думаю, на якомусь етапі життя кожен має пройти через щось схоже. Це маленьке розчарування, яке дає позитивний досвід.

Марк. Хоча в тому моменті не ставишся до цього як до «позитивного досвіду».

Якось я сильно закохався, спілкуючись із дівчиною в інтернеті, і мені здавалося, що очікування стають реальністю. Але через те, що поводився неадекватно, як кіт під валеріанкою, я перетискав ситуацію. Чи міг подумати: «Це проєкція, зараз я добудовую себе, щоб у майбутньому створити хороші стосунки»? Ніт! Я страждав!

Ілля. Можна сказати, що ти закохався у 2D — якусь картинку та свої уявлення про неї. Але в цьому ще не було третього компонента — реальних стосунків. Певно, людину неможливо застерегти від таких ситуацій. Але, можливо, наш із тобою діалог полегшить комусь життя й дасть розуміння, як це працює.

Марк. Ми в жодному разі не закликаємо читачів не закохуватися.

Ілля. Закохуватися — це нормально. Важливо свідомо проходити через усі етапи кохання та вчитися любити. Тоді почуття стають глибшими, а зв’язок — сильнішим.

Вправи

«Портрет»

Це сольна вправа. Якщо раптом починає здаватися, що ви закохуєтеся в іншу людину, спробуйте її описати. Зверніть увагу, що першим спадає на думку, коли про це думаєте? Можливо, довжина волосся? А може, колір очей? Чи особливості поведінки, які встигли помітити?

Якщо у вас є змога зустрітися й поговорити, простежте, наскільки те, що ви бачили на своєму внутрішньому екрані, відповідає дійсності. Проаналізуйте, як працює механізм проєкції, якою вам здається людина (наприклад, ніжною, сильною, доброю). Можливо, це те, чого вам не вистачає в житті й собі зокрема. Подумайте, у який спосіб ви можете наповнити життя цими почуттями і ставленням.

«Як ми домовляємося»

Це завдання для тих, хто вже в парі й хотів би налагодити комунікацію. У вас є 10 хвилин на те, щоб умовити партнера зробити щось складне або незвичне, наприклад, стати на стілець і прокукурікати.

Ви виконуєте завдання й за 10 хвилин починаєте аналізувати, якими способами це робили — зваблювали і залякували чи запитували та домовлялися? Досягли бажаного чи не досягли, що водночас відчували? Було складно просити або погоджуватися на компроміси? Ці 10 хвилин можуть показати, які способи ми використовуємо, аби домовитися про щось.

34 Hollis James. The Eden Project: In Search of the Magical Other. Inner City Books, 1998.

35 Erikson Erik H. Identity: Youth and Crisis (Kindle Edition) // W. W. Norton & Company, 1994.

Уявіть, що людина давно стежить за якимось музикантом, політиком, бізнесменом і бачить лише його найкращий бік: як багато він робить для інших, як розвиває сферу. А тут якось заходить у кав’ярню і помічає свого героя, але в образі звичайного відвідувача. І виявляє, що за зростом він нижчий, і зовнішність в нього не така яскрава, і говорить надто гучно, ніби привертає до себе увагу.

У цей момент настає розчарування. Але якщо подивитися на цю історію з іншого боку, стає зрозуміло, що перед епізодом розчарування було зачарування. Коли людина надала, так би мовити, магічного неземного шарму кумирові, а тоді з’ясувала, що перед нею звичайна особа, і, може, навіть з прищем на лобі. Виходить, що зачарування — це відхилення від реальності до фантазій, очікувань, прагнень. У його основі лежить якась глибока спроєктована на іншого потреба. Коли людина зачаровується, імовірно, їй хочеться, щоб у світі були прекрасні люди.

Зачарування — це