Читати книгу - "Довга дорога до тебе (ч.3), Хелена Власенко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Дана доволі швидко доїхала на таксі до центру і, з піднесеним настроєм та впевнено посміхаючись, наближалась до Крістіана. Він помітив її здалеку, сидячи на лавці, і замахав рукою.
Дана й забула який він красивий. Крістіан відрізнявся і виділявся типажем і вродою серед решти. Дана замилувалась його чоловічою харизмою і це дозволило злегка відволіктися від важких переживань, що підступно норовили затягти знову в пригніченість і відчуття безвиході.
- Привіт, - піднявся їй назустріч, сліпуче посміхаючись.
- Привіт, - м'яко просіяла вона, зупиняючись перед ним.
- Мені здається, чи ти стала ще красивішою з часу нашої останньої зустрічі? - замріяно вдивлявся в її обличчя.
- Я така сама, якою була в Іспанії, - ніяково, навіть винувато всміхнулася йому.
- Нііі, - протягнув він, підозріло вдивляючись в зніяковіле обличчя, - ти дивишся на мене якось... нестямно. Очі горять, щоки порожевіли.
Крістіан торкнувся зігнутими пальцями гарячої щоки.
- Невже ти так чекала зустрічі і скучила за мною? - скептично, з веселою недовірою спитав він.
- Я, звісно, дуже рада тебе бачити, але це, - Дана поспіхом відвела зрадливий погляд, - на роботі запарка. Намагалася вирватися і трохи замучилась.
Крістіан навіть не здогадувався, як насправді двозначно можна трактувати її слова. Саму Дану мимоволі кинуло в жар, коли слова наче зі сторони долинули до слуху.
- Я допоможу тобі відпочити і відволіктися, - спокусливо посміхнувся Крістіан.
Він обережно забрав її волосся з обличчя, обхопив його долонями і поцілував. Дана розуміла, якою насправді ніжною і романтичною була ця ласка. Поцілунок, мабуть, ніс в собі спокусливі і приємні інтонації. Вона це розуміла, але не відчувала. Дана несвідомо і м'яко відсторонилася, винувато всміхаючись.
- Ти дуже напружена, - спохмурніло глянув на неї, не випускаючи обличчя з долонь і шукаючи її погляду.
- Звичайні життєві проблеми, - поспішно відмахнулася вона, відступаючи на крок назад. - Прогуляємося? Краєвиди парку обов'язково заспокоять.
- А як же я? - ображено насупився Крістіан.
- І ти теж, звісно, - розсміялася Дана і потягла його за собою вглиб парку.
- В Україні мода на чоловічі парфуми серед жінок, я припускаю? - несподівано заговорив він, висловлюючи цікаву думку, що закралась в голову. - Інші варіанти не хотілось би розглядати.
- Чому ти так подумав? - спантеличено глянула на нього.
- Ти пахнеш чоловічими парфумами.
Дану кинуло в жар сорому і збентеження. Вона з несподіванки не знайшлася спочатку з відповіддю та нервово задумалась, як же тепер вийти сухою з води.
- Ні, ні, нічого такого, - поспішила виправдатися і прояснити ситуацію. - Це я... Це просто водій таксі... Так, це таксист. Я згадала. Несподівано, серед дороги він чогось надумав побризкатись парфумами і я потрапила в зону розпилення. Мабуть, в нього теж назначено побачення після мого замовлення.
- Не знав, що українські таксисти настільки заможні, що можуть дозволити собі такі дорогі брендові аромати.
- Хочеш сказати, що аж так розбираєшся в цьому питанні?
- Ну не те, щоб професіонал, але відрізнити здатен, - з лукавою посмішкою, ба навіть долею гордості, глянув на неї.
- Думаю, це в нас тепер мода на ці парфуми і хтось тому таксистові зробив гарний презент, - вернула йому ту ж емоцію і поспішила перевести тему з "заможних водіїв", щоб знову якось себе не підставити.
Дана почала натхненно допитуватися про враження Крістіана від нової для нього країни. Відгуки, чого і варто було очікувати, були цілком позитивними і навіть здивовано-враженими.
Вони гуляли Маріїнським парком, центром міста, околицями до пізнього вечора. Дана запропонувала зайти в недорогу, але зі смачною кухнею забігайлівку, де вони з Катею полюбляли посидіти під час своїх нечастих зустрічей.
По закінченні вечері було вже достатньо пізно і Дана викликала таксі. Чоловік наполіг, що не збирається так швидко прощатися і поїде з нею. Він просто зобов'язаний провести її додому і дати оцінку квартирі, якою вона так хвалилася. Відмовлятися особливого натхнення не було, тож додому до неї вони поїхали вдвох. Зрештою, спілкування з Крістіаном допомогало непогано забутися, а бракувало тільки зараз припхатися до себе і в пустій квартирі заритися в спогади з докорами сумління.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Довга дорога до тебе (ч.3), Хелена Власенко», після закриття браузера.