Читати книгу - "Розлюбити за будь-яку ціну, Катерина Мединська "

– Це моя квартира. А ось і те, що я, власне, хотів сказати. Тепер я житиму тут із тобою.

Ніколь глянула на нього мовчки. А потім пройшла повз, не сказавши ні слова. Даніель звів брови від невдоволення. Схоже, таки вчора він зробив непоправне.

Простеживши за нею, він побачив, що вона збирає свою сумку.

– Що ти робиш? – вимагав він пояснень.

– Хіба не видно? Звільняю твою чудову квартиру. І дуже цьому рада, адже вона обставлена ​​без смаку, а від чорно-білих тонів я починаю божеволіти. Або вже зійшла, – останню фразу вона прошепотіла тихо.

– В цьому немає необхідності. Ти залишишся зі мною.

Ніколь тільки засміялася.

– Я так не думаю.

Тоді Даніель підійшов до неї і відсунув сумку.

– Давай поговоримо, – попросив він.

Ніколь подивилася йому у вічі – сірі безсоромні очі. Він завжди грає її почуттями. Мабуть, йому подобається мучити її. Ось у чому причина.

– Про що? – спитала вона, не відчуваючи нічого, крім неймовірної душевної втоми та тяжкості поряд з ним. Даніель так само красивий, можливо, навіть красивіше, ніж раніше. Але тепер для неї це було зовсім байдуже.

– Про те, що сталося вчора.

– О, ми, мабуть, як завжди будемо говорити про мою поведінку,– сказала вона. – А я не хочу про це говорити. Я веселилася. Все пройшло чудово. Навіть краще, ніж я очікувала.

– Тобто тобі влаштовує, коли тебе гвалвують? Так, Ніколь? – Не утримавшись, Данієль перейшов на підвищений тон. Йому хотілося згорнути її милу кучеряву головку.

Дівчина відчула запізнілий напад сорому та каяття. Але виду не подала.

– А що такого? Я скористалася твоєю порадою. Це мій перший сексуальний досвід після тебе. Невдалий небагато. Але я налаштована все виправити і хоч раз спробувати переспати з ким-небудь на тверезу голову, - награла пожартувала вона.

– Жартуєш? Значить, ти нічого не пам'ятаєш! – Вибухнув Даніель. – Я діставав тебе абсолютно п'яну та безпорадну з машини якогось п'яного виродка, який збирався тебе зґвалтувати! – закричав він.

Фарба зійшла з обличчя Ніколь. Вона пам'ятала все дуже невиразно і вважала, що була з Анрі. Все було жахливо. Це він довів її до такого стану.

– А де був Анрі? – спитала вона з тривогою в очах.

Даніель був дуже злий. Хоч Ніколь і намагалася не реагувати на його гнів, але тривога швидко огорнула серце.

– Анрі сильно побили. Нині він у лікарні з переломами. Ти маєш дати свідчення і впізнати ґвалтівника.

Ніколь скам'яніла. У пам'яті промайнула сцена, коли чоловік підійшов знайомитись, а далі Анрі ніби зник. Вона не пам'ятала, куди він подівся.

– Через мене... Його побили через мене?

Даніель нічого не відповів, даючи їй можливість зрозуміти, що вина цілком на ній.

– Мені дуже шкода, – тільки й змогла сказати вона.

– Шкода!? Поясни, що на тебе найшло? – люто прошипів він.

Ніколь кинула в нього нищівний погляд, але звинувачувати нічого не стала. Це її провина. Дала собі розклеїтись і наробила дурниць.

– Я багато випила. А взагалі, я ніколи не пила раніше алкоголь, особливо так багато. Цілком не знала, як він діє на мене, - Ніколь не сказала, що Анрі фактично і довів її до такого стану.

Даніель повірив би, якби добре не знав її.

– Саме тому ми житимемо разом.

– Що ти маєш на увазі?

– Анрі побили приятелі ублюдка, який потягнув тебе до машини. Цей хлопець і раніше робив таке. Я навів довідки. Усі дівчата забирали заяви про зґвалтування з поліції за кілька днів. Вони можуть вистежити тебе, залякати, щоб і ти забрала заяву з поліції. Я цього не дозволю. Тепер розумієш? - прошипів Даніель, ледве стримуючи гнів.

Ніколь опустила плечі, усвідомивши масштаби того, що сталося. Даніель житиме з нею, захищатиме, щоб покарати покидьків, що побили Анрі. Це спосіб убезпечити її від себе самої і покарати винних. – Отже, ти маєш заперечення? Чи, може, хочеш щось додати? Якщо ти проти, щоб я жив з тобою, можемо зателефонувати до свого батька і попросити тобі охорону. Даніель знущався з неї, чудово знаючи, що Ніколь житиме і з прокаженим, аби батько не дізнався нічого.

Вона жбурнула убік сумку і сіла на ліжко. Жаль, сором, агресія на себе поглинули її повністю.

– Ні. Я хочу поїхати до Анрі.

– Встигнеш ще. Він буде дуже радий тебе бачити, - уїдливо помітив Даніель і вийшов із кімнати.