Читати книгу - "Заборонені почуття , Rexana Keys"

Після прогулянки парком з Артемом я відчувала, як у моїй душі запалюється щось нове. Він підвіз  мене додому, і в той момент, коли наші погляди зустрілися, я відчула легкий тремор у серці. В моїй голові плуталися думки: чи справді він мені подобається? Але щось всередині підказувало, що варто спробувати. Можливо, з часом ми могли б стати чимось більше.                                                    

Наступного дня після навчання я сиділа з телефоном у руках, переглядаючи наше листування. Кожне повідомлення нагадувало про його усмішку і те, як легко ми спілкуємося. Раптом на екрані з'явилося повідомлення:                                                                                                                              

«Привіт! Я заїду за тобою о 8 годині вечора». 

Серце в грудях затрепетало від передчуття.            

Повернувшись додому, я відчула хвилювання. Як же я хочу виглядати добре! Я обрала червону сукню, що підкреслювала мою фігуру, і накрутила волосся у легкі хвилі. Склала все необхідне, і в цей момент, коли я розглядала себе в дзеркалі, відчула, як впевненість переповнює мене. Але жодна кількість дзеркал не могла заспокоїти мій трепет.                                                                                  

Раптово телефон задзвонив. Це був Артем.              

— Привіт, Ніко! Я вже під'їхав, — сказав він з веселим голосом.                                                             

— Привіт! Я вже спускаюся, — відповіла я, намагаючись не видати свого хвилювання.             

Поглянувши ще раз на своє відображення, я відчула, як мій пульс прискорюється. Серце стукало так, наче хотіло вискочити з грудей. З кожним кроком до дверей мого дому я все більше відчувала, як щось важливе починається у моєму житті. І, можливо, сьогоднішній вечір остаточно допоможе мені з усім розібратися.                              

Я відчинила двері і вийшла з дому, відчуваючи, як серце стукає в ритмі невідомості. На вулиці стояла його машина, і Артур, усміхаючись, вийшов до мене, готовий допомогти.                                         

— Дай руку, — сказав він, простягнувши свою. Я відчула, як його дотик запалює у мені щось особливе. Він допоміг мені сісти в машину, а потім сам сів за кермо. Як тільки ми виїхали з мого району, я відчула, як хвилювання переповнює мене.                                                                                      

— Куди ми їдемо? — запитала я, намагаючись вгадати його наміри.                                                        

— Це сюрприз, — загадково посміхнувся він. У його очах читалася таємниця, і мені стало цікаво, куди ж це нас веде.                                                           

Поки ми їхали, я не могла стримати емоції. Артем включив легку музику, і атмосфера в салоні стала затишною. Я розгублено посміхнулася, а він, повернувшись до мене, сказав:                                    

— Ти сьогодні виглядаєш просто неймовірно. Червона сукня підкреслює твою красу.                     

Моє обличчя запалало від компліменту, але я намагалася зберегти спокій.                                          

-Тільки сьогодні?- кокетливо запитала я .                                                                                                                    -Ти завжди виглядаєш чарівно , але сьогодні особливо.                                                                             

— Дякую, ти також виглядаєш дуже стильно, — відповіла я, почуваючись трохи ніяково. Але всередині мене розцвітав радий трепет.                    

Ми їхали близько години, я намагалася розгадати його наміри, але що більше я думала, то менше розуміла. Нарешті, машина зупинилася, і Артур вийшов, відкривши дверцята для мене. Я вийшла з авто і озирнулася, зацікавлено міркуючи, куди ж це ми приїхали.                                                                   

Переді мною височів елегантний ресторан — найдорожчий за містом. Величні колони, мерехтливі вогники і ліхтарі створювали атмосферу чарівності. Я була трохи шокована, але намагалася не подавати вигляду.                               

— Ого, Артем, це… вражаюче! — сказала я, намагаючись стримати емоції.                                      

— Я радий, що тобі подобається, — усміхнувся він, запрошуючи мене всередину.                                        

Ми увійшли, і я відразу відчула романтичну атмосферу — свічки на столах, ніжна музика і аромат смачних страв, що кружляв у повітрі. Коли ми сіли за столик, я поглянула на нього з захопленням.                                                                      

— Я не очікувала такого вечора, — зізналася я, покладаючи руки на стіл.                                                

— Я хотів зробити цей момент особливим для нас обох. Ти мені дійсно подобаєшся, — сказав Артем, дивлячись мені в очі.                                                        

Моє серце затрепетало. Я завжди мріяла про такий момент, і тепер він відбувався насправді.                                                                                                     

— Мені також подобається проводити час з тобою. Я ніколи не думала, що наше спілкування може призвести до такого, — відповіла я, намагаючись стримати хвилювання. Я не змогла сказати ,що він також подобається мені ,адже десь глибоко в душі  мене мучили сумніви . Я не хотіла давати йому надію , а саме зараз просто користуюся ним.                      

— Чому б і ні? Ми добре ладнаємо. Це тільки початок, — сказав він, і його впевненість вражала.

Ми зробили замовлення, і розмова продовжувалася.