Читати книгу - "Небо над Іраном ясне"

країна представлялася за кордоном, як країна, керована лиходіями, не цього ми хочемо. Нам би хотілося, щоб кожен в нашій країні, без винятку, поводився так і жив таким чином, щоб бути прикладом гордості і честі, щоб пишався такими вченими, як Емір Кабір. По суті, в минулому улеми, подібні Алі Ібн Яхтіну, і часом навіть невинні імами були міністрами і радниками мусульманських правителів.

        Але хто радники тепер? Ізраїль! Наші радники - євреї. У газеті "Дунья" вони самі зізналися, що дали по п'ять тисяч доларів кожному з двох тисяч бахаїтів (цьому недоумку шаху не відпертися від повідомлення в пресі), по п'ять тисяч доларів з казни мусульманської нації та ще по тисячу двісті туманів на авіаквитки. І для чого? Для того, щоб вони злітали в Лондон і взяли участь в антиісламській зустрічі. Таким чином, їм надано найвищу повагу. Наші паломники, навпаки, змушені відчувати найжорстокіші труднощі і навіть підкуповувати чиновників, щоб отримувати дозволи, і тільки після цього деякі домагаються свого. Яким тільки залякуванням вони не піддавалися, і скільки труднощів виникало на зворотному шляху! Більш того, будучи у Міні і Мецці, вони змушені терпіти причіпки призирливого чиновника, якщо хто-небудь висловить правдиву думку, що євреї ісламу загрожують. Господи, чи не жид управляє всіма нами насправді? Чи не прожидовлена і наша країна?

        Горе нашій країні та правлячому режиму! Горе нам і решті світу! Горе мовчазним улемам і принишклим містам Неджефу, Куму, Тегерану і Мешхеду! Ця мертва тиша призведе до того, що наша країна, наша честь, наша гідність будуть розтоптані чобітьми ізраїльтян за допомогою цих самих бахаїтів. І тоді горе нам, горе ісламу, горе мусульманам! О улеми, не мовчіть, стверджуйте, що ви йдете дорогою шейха (нехай перебуває він в раю). Клянуся Господом, якби шейх був з нами, він погодився б з нами.

        Мовчання! Не вибирайте дорогу мовчання, оскільки воно сьогодні - підтримка тиранічної системи. Мені повідомили, що Сабет Пасал отримав знижку при угоді з нафтовою компанією, що склало прибуток в двадцять п'ять мільйонів туманів. По суті, всі ті, кого посилали на антиісламську зустріч в Лондоні, нажилися. Такий нинішній стан нашої нафтової промисловості, наших валютних запасів, наших авіаліній, така нажива міністрів, що відбивається на всіх нас. І ми все ще будемо мовчати?! Чи повинні ми мовчати і не скаржитися? Вони руйнують наші будинки, а ми - ні гу-гу?! Ця нікчемність (шах) посилає начальника поліції, главу брудної організації, по домівках улемів, щоб пригрозити - якщо вони, улеми, видихнуть хоч слово з певних питань, то поліція за наказом Його Величності розорить їх будинки, нападе на їх сім'ї і вб'є самих улемів. На жаль, коли вони прийшли до мого дому, я їм дав відкоша. Тепер шкодую, що не дав їм увійти і не надавав їм ляпасів. Ось що нам доводиться терпіти від Його Величності, такий його спосіб дій. Нехай він скаже нам, що начальство Кума брехало, щоб набити собі ціну! Нехай скаже нам, що начальник поліції брехав нам, і тоді я можу послати семінаристів, щоб піднести йому урок. Проблема, зрозуміло, в тому, що нічого подібного від нього не почуєш.

        Але в той же час це був хороший рік, тому що духовенство зробило себе в очах світу цінним і значним. Воно змусило світ зрозуміти, що тільки духовенство гучно виступає проти гноблення і гнобителя, проти несправедливості і того, хто її творить. Це духовенство і богословські центри отримували удари, жертвували життям і протестували. Духовенство семінарії Фейзі розігнане, але продовжує свою справу. Духовенство висловлюється відверто, що б не трапилося з ним. Духовенство змусило весь світ заговорити про своє існування. Отже, можна сказати, що цей рік був поганим, оскільки Іран став посміховиськом для світу через правлячий режим, або навпаки, можна сказати, що це був хороший рік, оскільки пристойне поводження духовенства стало відомим світу. Духовенство довело всьому світу свою гуманність і духовне лідерство. Ми зайняті не тільки проповідями і молитвами, але й заявили про себе на повний голос. Наша служба полягає в тому, щоб умовляти і наставляти вас, людей.

        Я давав шахові поради, я посилав декого зустрітися з ним. Перед референдумом я передавав йому листи через Бехбуді і Пакравана, радячи утриматися від референдуму і спроби змінити закони, тому що це не в його інтересах. Я попередив його, що якщо сьогодні Арсаняні може доставити групу селян і змусити їх кричати "Хай живе то-то і те-то", завтра може бути доставлена інша група, яка стане кричати: "Геть то-то і те-то!" Я знову дав йому пораду не йти напролом, оскільки це не в його інтересах. Однак він не прислухався, і всі ми бачимо, що з того вийшло. Їм не вдалося отримати навіть двох тисяч голосів, та й ті - результат застосування сили. Всім відомо, що базари Тегерана і Кума закрилися, щоб не довелося голосувати, та й в інших містах результати були дуже мізерними. Без застосування сили і двох тисяч голосів не зібрали.

        Ми не хотіли, щоб ви (шах) піддавалися такому приниженню, не хотіли, щоб народ відмовив вам у довірі. Ми хотіли, щоб ви були такою особистістю, яка, якщо звертається до нації, отримує сердечну підтримку всього народу. Таким би ми хотіли бачити нашого шаха. Ми б вважали за краще, щоб міністр був особистістю, думці якого довіряла б уся нація, а не людиною, яка наполягає на шести мільйонах голосів, в той час, як я запевняю вас, що їх не було і декількох тисяч - урни заповнив сам режим.

        Можливо, шах дійсно нічого не знав про це. Можливо, йому сказали про "переважну більшість" у шість мільйонів. Оскільки шах не обманює, значить, так воно і є, бо в іншому випадку з чого йому стверджувати, що "переважною більшістю" він виграв референдум по всій країні, по всьому Ірану? А як бути з Тегеранським базаром? Вони що, не частина країни? Вулиці Тегерана, місто Кум, інші провінції, духовенство - все це не входить до Ірану? Де той Іран, на який ви посилаєтеся? Звідки взялися всі ці голоси, про які ви говорите?

        На жаль, в минулому році сталися ось такі події. І все ж він був вдалим, завдяки тому, що ви, поважне духовенство, повставши проти гноблення, вдихнули в іслам нове життя. Це ваш опір змусив їх відмовитися від своїх намірів. Вони говорили: "Зрозуміло, розлучення - чоловіча прерогатива, хіба ми коли-небудь доводили інше?" Поки один голос з "Народної партії" захищає повні і рівні