Читати книгу - "Беру свої слова назад"

Ось тому й були зроблені вкрай непереконливі спроби оголосити, що документ же був, та тільки в дію не був приведений.

Ось тому й потрібні були сольні виступи лжесвідків: а от мені Жуков за чаєм повідав... Правда, я тоді зафіксувати його слова не спромігся, але тепер же пригадую...

Цікаво, що офіційна пропаганда посилається одночасно як на Светлишина, так і на Анфілова: обидва говорили з Жуковом, обидва в 1965 році, обом він розповів, що план був Сталіном відкинутий.

В основному розповідь двох великих дослідників збігається, але в деталях не стикується. Вони один одного спростовують і викривають. Анфілову Жуков нібито сказав «ми не підписали», а Светлишину - «моя записка». Дрібниця. Дрібничка. Але значеннєва різниця величезна. У першому випадку Жуков говорить про колективну творчість, у другому - називає себе єдиним автором.

Светлишину Жуков нібито розповів, що Сталін йому своє рішення так і не повідомив, своє незадоволення «розгніваний» Сталін передав через секретаря Поскребишева. А ось Анфілову той же Жуков у тому ж році нібито розповідав, що Сталін своє незадоволення висловив особисто. При цьому «кипів» і «гарчав».

Розуміючи, що викрити лжесвідків не складає ніяких труднощів, стовпи вітчизняної ідеології звернулися до думки «більшості військових істориків», які й підтвердили: план був відкинутий Сталіном. А доказ? Тут у них відповідь готова: немає підпису Сталіна!

Товариші вчені, доценти з кандидатами, давайте згадаємо одну просту річ: усі заходи, які заплановані в документі Генерального штабу від 15 травня 1941 року, були виконані.

1. В кінці травня - початку червня було проведене приховане відмобілізування військ під виглядом навчальних зборів запасу. Додатково було призвано 813 тисяч резервістів. З глибини країни їх таємно перевезли в західні прикордонні військові округи. За рахунок цього полки, бригади і дивізії у прикордонних районах були довкомплектовані за штатами воєнного часу.

2. Під виглядом виїзду до таборів було проведене приховане зосередження військ ближче до західного кордону. Всі армії, про які йде мова в документі, були розгорнуті в глибині країни й таємно перекидались у райони, зазначені у плані Генерального штабу від 15 травня 1941 року. Більша частина дивізій на 22 червня 1941 року перебувала в русі - в ешелонах або похідних колонах. Крім цього, до західних кордонів залізницями перекидалось одночасно 47 тисяч вагонів військових вантажів.

3. Авіаційні полки та дивізії з віддалених військових округів таємно перекидалися на польові аеродроми поблизу кордону. Там же був розгорнутий авіаційний тил - сотні тисяч тон авіаційного палива, бомб, патронів, снарядів, запасних частин, продовольства і всього іншого.

4. Під виглядом навчальних зборів і тилових навчань були розгорнуті тил сухопутних військ і госпітальна база. Ось тому одне з безлічі свідчень. У перші дні війни один тільки Західний фронт тільки в Західній Білорусії втратив 3 управління госпітальних баз армій, 13 евакоприймачів, 3 автосанітарні роти, 3 санітарні склади, 44 госпіталі, в тому числі 32 хірургічні, крім того, евакуаційні госпіталі на 17 тисяч ліжок і 35 інших санітарних частин та установ (Генерал-полковник медичної служби Ф.І. Комаров. ВИЖ. 1988. No 8. С. 43). При цьому було втрачене медичне майно, яке не піддається обліку: хірургічний інструмент, бинти, медикаменти, госпітальні намети та інше. А у східній частині Білорусі практично нічого не залишилося. «Формовані санітарні установи фронту на території східної Білорусії залишилися без майна» (Там же).

Навіщо балакати про те, підписаний документ чи ні, якщо все, що в ньому міститься, виконувалося або вже було виконано?

Уявіть собі, що вас всіх, шановні товариші вчені, зігнали в кар'єр і за ваші злочини перед народом, за спотворення і перекручення нашої історії, за брехню, за вірну службу сатанинському антинародному режиму розстріляли. А потім раптом з'ясовується, що вирок же не підписаний. Це, звичайно, жахливо. Але вам від цього легше?

Все, що передбачено у плані Генерального штабу, було в точності здійснено. Тому не має ніякого значення, підписував Сталін документ чи не підписував, гарчав він при цьому чи не гарчав. Відсутність підписів узагалі ніякої значення не має. Аргумент цей фальшивий. Ним користуються захисники Гітлера і Сталіна. Гітлер винищив мільйони людей. А підпису його не виявлено. Хіба цього достатньо, щоб оголосити його безвинною овечкою? На початку 30-х Сталін винищив мільйони людей у Радянському Союзі. Але немає підпису. І немає документів, у яких він би наказував знищувати мільйони людей. Якщо немає підпису, та взагалі документа такого немає, отже, невинен? Чи ніякого знищення не було?

І ось ще «більшості військових істориків» питання: А ХТО ЦЕЙ ПЛАН ВИКОНАВ?

Припустимо й повіримо, що розгніваний Сталін кипів і гарчав. Тимошенко й Жуков засвоїли урок, від свого плану тут же відмовились і більше до цього питання не поверталися. План був написаний від руки в одному примірнику. План ліг в архів. Про нього знали п'ять осіб: Сталін, Тимошенко, Жуков, Ватутін і Василевський. Якщо повірити фантазіям Светлишина, то зміст плану було відомий ще й сталінському секретарю Поскребишеву. Припустимо, що Тимошенко, Жуков, Ватутін і Василевський злякалися сталінського гарчання, від виконання плану відмовились і ніколи більше про нього не згадували. Як же сталося, що командувачі далекими військовими округами в Сибіру і на Північному Кавказі, на Уралі і на Волзі, не змовляючись, сформували сім нових армій і рушили їх у західні райони країни відповідно до невідомого їм плану? Як сталося, що хтось підняв авіацію на Алтаї і Далекому Сході, у Приволзькому, Московському, Архангельському, Орловському й у всіх інших військових округах і перекинув її на прикордонні аеродроми? Хто мав право призивати сотні тисяч резервістів і переправляти їх на тисячі