Читати книгу - "Беру свої слова назад"

кілометрів до самих кордонів? Хто біля кордонів розгорнув на ґрунті склади і сховища з десятками мільйонів снарядів і мільярдами патронів? Хто й чому завантажив десятки тисяч вагонів військовим спорядженням і відправив на захід? Місцева ініціатива? Та нарком шляхів сполучення товариш Каганович не дав би стільки паровозів та вагонів місцевим начальникам. І Жукову не дав би. І Тимошенку. Він їм не підкорявся. Він підпорядковувався тільки Сталіну. І тільки за його наказом міг проводити цю найграндіознішу залізничну операцію в усій людській історії.

Що ж виходить? Сталін гарчить, кипить, стукає кулаками й тупає ногами, а командувачі округами й арміями, командири полків, бригад, дивізій і корпусів всупереч заборонам вождя виконують плани, які їм невідомі. Сталін оголошує, що виконання такого плану було б «тільки на руку ворогам Радянської влади», але вся Червона Армія піднята на ноги і план виконує.

Так, можливо, всі вони до кордонів заради оборони йшли, їхали і летіли?

А ось це розмова за рамками наукового підходу. План раптового нападу на Німеччину - ось він. Нехай і непідписаний. А де план оборони? Покажіть його. Згоден на будь чернетку, брудну, ніким не затверджену і не підписану.

Мені кажуть: можна з «Криголамом» погоджуватися, можна сперечатися, але де підтверджувальний документ? Дозвольте тим же обухом стукнути в лоб «більшість військових істориків»: а де ж документ, дорогі товариші? Де план оборонної війни? Де плани оборонних операцій?

Проти мене виступив генерал-полковник Ю.А. Горьков із серією нищівних статей під дзвінкою назвою «Кінець глобальної брехні». Генерал-полковник опублікував плани прикриття державного кордону на період зосередження військ і оголосив: ось вони, плани оборони країни! Нещасний генерал просто не розуміє різниці між обороною країни і прикриттям кордону. Невже планами прикриття кордону вичерпувалися наші стратегічні задуми? Невже вся оборона великої держави зводилася до того, щоб прикрити кордон, тобто силами армії підтримати прикордонників, причому тільки на період, поки йде зосередження головних сил? А коли головні сили зосередяться, то за якими планам їм діяти?

О, товаришу генерале, о, найгідніший супротивнику, для вашого відома: поки йшло зосередження німецьких військ на наших кордонах, по той бік діяв точно такий же план прикриття. Війська в ешелонах, у похідних колонах, в районах розвантаження гранично вразливі, майже беззахисні. Тому райони зосередження треба прикривати передовими частинами, які завчасно висунуті до переднього краю або кордону. Це не суперечить наміру завдати раптового удару, а підтверджує його.

Отже, загадка: як могло статися, що Сталін у гніві, кипінні та гарчанні відкинув план Генерального штабу, Тимошенко і Жуков рвонули під козирок і від плану відмовились, а командувачі як усіх прикордонних, так і всіх внутрішніх округів, не знаючи плану та не здогадуючись про його існування, всі раптом кинулися його виконувати? І його таки виконали. Тільки трішечки не встигли. Гітлер завадив. Де ж розгадка?

А розгадав цей ребус сам генерал-полковник Горьков в тій самій серії викривальних статей «Кінець глобальної брехні». Він роз'яснив, за якими планами діяли командувачі, штаби і війська військових округів. Генерал-полковник повідомив: «Стратегічний план, розроблений у Генеральному штабі Червоної Армії і схвалений 15 травня 1941 політичним керівництвом держави, займає чільне місце стосовно оперативних матеріалів військових округів» (ВІЖ. 1996. No 2. С.2).

Ось воно! Стратегічний план був затверджений. Політичне керівництво країни - це товариш Сталін. Саме відповідно до стратегічного плану з волі Сталіна діяли всі нижчі командири й командувачі.

Щоб не виникла підозра, що допущена обмовка, генерал-полковник Горьков ту ж думку повторив у іншій статті: «Особливе місце тут відводиться останньому оперативному плану війни... розробленому Генштабом Червоної Армії за станом на 15 травня 1941 року. І це цілком природно. Адже саме з цим планом ми вступили у війну. Ним керувалися командувачі військами округів і їхні штаби, діяли війська» (Чи готував Сталін попереджувальний удар проти Гітлера в 1941 році / / В кн.: Війна 1939-1945. Два підходи. М., 1995. С. 58).

Генерал-полковник Горьков повідомив, що план був схвалений Сталіном, що план нападу на Німеччину від 15 травня 1941 року був єдиним, ніякого іншого не було і що саме ним керувалася Червона Армія в перші дні війни. І тільки після цього генерал задумався над своїми словами. І тільки після цього зрозумів, що маху дав. Як же бути? Брати свої слова назад? Та жодному разі! І у своїх наступних публікаціях генерал-полковник Горьков вніс уточнення: стратегічний план від 15 травня 1941 року був схвалений Сталіном, але з нього «був вилучений розділ про нанесення попереджувального удару».

Ох, товаришу генерале, мені б ваш талант викручуватися! Прочитавши ваше уточнення, я провів експеримент. Запрошую вас, товаришу генерале, і всіх охочих його повторити. Я взяв план від 15 травня і гострий олівчик та почав з плану викреслювати все, що стосується раптового нападу на Німеччину і Румунію.

Непотрібне викреслив. А що залишилося? Залишилися дата - 15 травня 1941 року - і відомості про противника. Більше нічого. Спробуйте самі повторити мій досвід. Не забудьте повідомити, що залишиться, якщо з плану нападу на Німеччину прибрати агресивно-наступальну складову.

– 5 -

Тепер повернемося до заяв Анфілова. 5 травня 1941 року в Кремлі Сталін виступив перед випускниками військових академій. Потім виголосив кілька тостів, уточнюючи свою думку. Загальний тон: досить говорити про мир, вистачить базікати про оборону, пора брати ініціативу в свої руки, пора переходити в наступ.

Якщо вірити Анфілову, то Жуков, почувши сталінські промови, тут же кинувся складати план раптового нападу на Німеччину. А потім раптом виявилося, що Сталін зовсім і не хотів на Німеччину нападати, він просто хотів підбадьорити переляканих випускників військових академій.

Якщо цьому вірити, то Сталін - повний ідіот. Сам він, як розповідав Жуков, жахливо боявся війни. Виходить, і випускники військових академій, і весь вищий командний склад Червоної Армії, який був присутній на прийомі в Кремлі, всі ці тисячі кращих офіцерів, генералів, адміралів і маршалів теж від страху тремтіли до такої міри, що їх треба було