Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-Так я досі кохаю того придурка!Задоволений?- майже викрикую йому це у відповіть, і в деякій мірі говорю правду.
Адже він той придурок, батько моєї дитини, хоч і не кидав мене, а я сама..
І я досі кохаю цього придурка.П'яного телепня, який саме зараз стоїть навпроти мене і просвердлює мене своїм гнітючим вбивчим поглядом..
А потім щосили лупить по стіні кулаком, змусивши мене здригнутися і закрити очі.
Не знаю через скільки секунд я змогла нарешті знову їх відкрити, але коли я все-таки це зробила, то побачила лише його постать що зникала у колекції людей..
-Стій!- наздоганяю його вже біля машини і вириваю з рук ключі.
-Віддай!- цідить через зуби..
-Ти не сядеш за кермо у такому стані.Навіть і не надійся..
-Тебе звільнено.Я більше не потребую твоєї допомоги, вали звідси..
-Ну вже ні сьогодні я дороблю свою роботу на всі сто відсотків, тому тягни свій п'яний зад на пасажирське сидіння і не забуть пристебнути ремінь безпеки, а то ще вилетиш не дай бог..
-Чорт з тобою- здається погоджується і йде...
Добре хоч одне минуло більш менш спокійно.
Друга проблема на цей вечір була затягнути його високість на п'ятий поверх.
Ліфт звичайно є але як до нього дістатися це питання..Він просто ніякий.
Якщо з клубу він якось вийшов сам, то ось за час поїздки його добряче розібрало і він заснув.
Проникає думка лишити його тут.Проспиться і піде собі.Але раптом хтось захоче ограбити його, ще постраждає через невдячну помічницю.
Знову добра моя душа тягне цю алкашню до під'їзду..
Доходимо до потрібної квартири і натискаю на дверний дзвінок з надією що хтось відімкне.
І вони все-таки відмикаються. Нас зустрічають розширені очі Сніжанни.
Не можу зрозуміти чому зараз вона більше здивована.Мені чи все- таки своєму чоловікові?Який судячи по всьому давненько тут не з'являвся
Це питання пропускаємо..
-Привіт- кажу не квапливо, і саме згадую причину по якій я сюди прийшла.
Ну не чаї ж ганяти їй богу.
Привіт мої любі.
Наперед вибачаюся за такі не часті оновлення.Скоро все зміниться і часу стане на багато більше.Сподіваюся вам досі цікава історія Мар'яни і Андрія.
Особливе прохання це ваші підписки, зірочки і коментарі.Ви навіть не уявляєте який це поштовх продовжувати писати, натхнення відкривати все нові і нові деталі з життя героїв...
З любов'ю ваша С.Т🥰
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «(не) Колишні, Таня Смолярчук», після закриття браузера.