Читати книгу - "Під омелою, Анна Харламова"

Піднімаючись сходами, з Еммою на руках до їхньої кімнати, він шепотів їй на вушко ніжні слова. Після джакузі, вона була просто не всилах йти на свої двох…
   — Джакузі запам’ятає нас надовго. — Засміялась Емма і заховавлась у шию Святослава.
   — О, так! Це точно! — засміявшись у відповідь, він поцілував її вологу скроню.
   Увійшовши до спальні, він поклав свою красуню на ліжко, а сам поспішив до столика.
   — Чому ти не лягаєш? — Емма погладила місце біля себе. — Лягай…
   — Зараз… зараз, моя Красуне… — він узяв баночку з олійкою і тільки після цього забрався на ліжко. — Розвертайся на животик… я зроблю тобі масаж.
   — Ммм… Святославе… — Емма замурликала від думки про масаж… і його руки на її тілі.
   Святослав обережно сів нижче її стегон і запитав:
   — Не важко?
   — Ні… зовсім ні… — Емма була вся в очікуванні на пестощі.
   Святослав вилив трішки олійки на спинку Емми і усміхнувся, коли побачив, як вона вигнулась. Розмастивши олійку по її спинці, він почав обережно погладжувати кожен сантиметр шовкового тіла. Лагідними рухами він погладжував та пощіпував: шийку… плечі… спинку… поперек… Від кожного його доторку, Емма задоволено стогнала і цим самим провокувала його член, який повільно прокидався від солодких звуків. Перейшовши на рученята, він обережно м’яв та гладив її і без того розслаблене тіло. Пальчики на рученятах – теж не залишились без уваги. Запестивши верхню частину її тіла, він опустився до сідничок… Покапавши олійку між сідничок, він збудився так сильно, що дав це відчути Еммі, яка застогнала від еротичного дійства.
   — Еммо… не можу стриматись… масаж стає еротичним…
   — А хто тобі наказує стримуватись… — Емма усміхнулась.
   Він вперся своїм членом між її стегон і продовжив масажувати сіднички. М’яти їх… стискати в долонях і іноді плескати, - було повним екстазом… кайфом і забуттям…
   Емма тихо мурликала, а в іншу мить голосно зітхала…
   Руки святослава перейшли на стегна… ніжки… і нарешті дібрались до пальчиків… Емма блаженно зітхнула і тихо засміялась від задоволення.
   — Подобається…
   — Дуже… Дуже… — Емма обережно перевернулась на спинку і промовила: — Я так зрозуміла… твої сили повернулись?! — її очі потемнішали від бажання.
   — Все вірно, ти підмітила, моя люба Еммо… — він розвів їй ніжки і влігся між ними. — Здається, хтось нещодавно не міг йти…
   — У тебе чудодійні руки… які повернули мені здатність не лише ходити… — Емма притиснули його стегна п’яточками і застогнала відчувши, як він бажає її.
   — Еммо… я кохаю тебе…
   — І я тебе кохаю… дуже-дуже… — Емма провела долонькою по його щоці… вилиці… шиї… — Я хочу тебе…
   — І я хочу тебе… дуже-дуже… — він обережно увійшов у неї.
   В унісон, задоволено застогнавши – вони тихо засміялись. Емма обійняла його за плечі, а він вмостившись ліктями над її головою, почав повільно рухати стегнами. Ніжно,… нікуди не поспішаючи… насолоджувалася кожна клітинка душі та тіла… Емма на мить заплющила очі – зосередившись на своїх дивовижних відчуттях. Святослав зробив теж саме. Вони обоє поринули у світ, де все відчувалось серцем… Кохання… Щастя… ось, що було між ними.
   Розплющивши очі, Емма усміхнулась і побачила таку ж саму усмішку – наче у дзеркало дивилась.
   Святослав повільно рухався… Емма навіть намагалась пришвидшити його темп своїми долонями, які вже покоїлись на його сідницях,… але він не дав цього зробити, забравши її руки і зафіксувавши над її головою. Емма закусила губу, коли відчула глибоке проникнення… ще раз… і ще раз… Це все було ніжно і повільно… і глибоко… Емма задихалась від неймовірного, досконало ніжного поєднання… Святослав дивився у її очі – і бачив в них себе… її кохання… Він відчував її аромат… чув її зітхання… насолоджувався її шовком та вологою… - вона для нього увесь світ.
   — Прошу… — тихо прошепотіла вона.
   Святослав прискорив темп, все так само, тримаючи руки Емми, у неї над головою. Його рухи стали швидкими та ненаситними… І це була дивовижна кульмінація – дивовижного початку.
   Святослав голосно застогнав, відчуваючи, як він наповнює Емму собою.
   Емма затремтіда, відчуваючи, як його хвиллі, - передаються їй. Легкий… ледь помітний оргазм – задовольнив Емму по-повній… так само, як і Святослава. Він відчув її тремтіння – і голова пішла обертом… Її стогін задоволення – він сприймав, як найвищу нагороду.
   — Ем… Моя, Еммо… — він заховався у її шийку. — Я кохаю тебе. Кохаю.
   — Святославе… — Емма поцілувала його мокре плече. — Я кохаю тебе більше... Кохаю.
   — Ем…
   — Що?
   — Пообіцяй, що завжди будеш поруч. — Він подивився у її сині очі.
   — Обіцяю… Обіцяю. — Ніжно мовила вона.
   Він знову сховався у її волосся,… гублячись у їхньому світі,… де немає брехні… є лише вони двоє.
  
   Ранок виявися метушливим. Подзвонив Павло і сказав, що вже ввечері вони будуть з новими арендаторами. Тож, Святослав та Емма – почали у швидкому темпі, переносити усі речі з кімнати Казанови у їхню спільну.
   Сніданок.
   Гаряче зайняття коханням на столі.
   Обід.
   Приголомшливий… нестримний секс на підлозі біля каміна.
   День виявився продуктивним…
   Шоста вечора. З хвилини на хвилину, приїдуть господарі будинку і нові гості.
   Емма застібувала гудзики на сорочці, яку Святослав встиг розстібнути… звільнити груди… і зацілувати їх до голосних зітхань,… а потім… потім: стіна… піднятя спідниці… піднятя її… проникнення і нестримний фінал…
   Святослав задоволенно застібав блискавку і дивився на Емму…
   Унизу почувся шум… Приїхали…
   — Павло знає, що ти пересилився сюди? — запитала Емма, подивившись на Святослава через плече.
   — Так, знає. Я сказав йому ще вчора. Він навіть сказав, що поверне половину грошей. — Він підморгнув і додав: — От і поверуться твої заощадження на весільну сукню.
   — Еее ні… наполовину… — запротестувала вона.
   — Ем, ти мене зараз хочеш образити… — насупився Святослав і підійшовши до неї, поцілував у шийку.
   — Ні, але…
   — Ем. — Його голос став металевим.
   — Добре… добре. — Вона усміхнулась.
   — Хороша дівчинка… Ти ж знаєш, що отримують за хорошу поведінку…
   Емма почервоніла і відчула, як жар розливається унизу животика.
   — Знаю. — Повернувшись в його обійми, вона додала: — Дякую.
   — Подякуєш іншим чином. — Він опустив свої гарячі долоні на її сіднички і стиснув їх у жменях.
   — Святославе… — Емма зітхнула і обійняла його за шию.
   Вона потяглась до нього, щоб поцілувати, але їх перебили… Хтось постукав у двері.
   — Заходьте. — Мовив Святослав.
   Двері відчинились, на порозі стояв Павло і його дружина.
   — Вітаю, Еммо… Святослав. — Привітався господар. — Це моя дружина, Наталочка.
   — Привіт. — Широко і по-дружньому привіталась Наталя. — Святослава я знаю, а з цією красунею, ми ще не знайомі. Не проти якщо на «ти»? — щебетала вона.
   — Ні. Буду рада. — Емма усміхнулась навзаєм, привітною усмішкою.
   — От і прекрасно! — плеснула у долоні Наталя. — Павло теж буде радий перейти на «ти».
   — Так, так. — Усміхнувся той.
   — Буду рада. — Емма не припиняла мило усміхатись, а Святослав не припиняв її обіймати
   — На такій гарній ноті, - запрошую сьогодні на вечерю знайомства з новими пожильцями. — Її очі сяяли, а широка усмішка говорила про те, яка вона гостинна господарка.
   — Дякуємо. Обов’язково приєднаємося. — Приймаючи запрошення, Святослав вдячно усміхнувся господарям.
   — От і добре. — Приєднався Павло. — Тоді через годинку чекаємо.
   — Дякуємо. — Емма поглянула на Наталю, а потім на Павла.
   Пара усміхнувшись, вийшла з кімнати і зачинила двері.
   — У нас є ціла година, Красуне з перчиком… — його погляд говорив більше, аніж його слова.
   — Потім… потім… — грайливо мовила Емма.
   — Потім, теж… і зараз. — Він перекинув через плече Емму і поніс її до ліжка.
   Емма запищала, потім розсміялась, а згодом… згодом задоволено зітхала…

   Роздивившись себе у дзеркалі, Емма знову поправляла свій гардероб. Ненаситний Казанова, знову зробив з неї… Куртизанку…
   — Цікаво… хто там приїхав? Можливо якась сім’я… або пара… — Емма задоволено усміхнулась - своєму відображенню. Все було тепер у ній до ладу… і червоні щічки після кохання – лише підкреслювали її щасливий стан.
   — Зараз побачимо. Нам потрібно йти. — Святослав нахилив голову набік. — Ну, що готова?
   — Так. Можемо йти.
   Майже біля дверей, Святослав схопив Емму в обійми і ніжно поцілував. Солодка відповідь, - відізвалась блискавкою.