Читати книгу - "Холодна ніжність, Уляна Пас"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Наступного ранку прокидаюсь у палаті одна. Це неабияк мене тішить. Медсестра приносить сніданок, і від запаху їжі мій бідний шлунок скручується. Останнім часом з їжею добрячі проблеми. Їм мало і все кудись тікаю.
Після сніданку почуваюсь значно краще й, поки нікого немає, дозволяю собі пройтись палатою і зупиняюсь біля вікна. Будинки, які бачу навколо, мені не знайомі. Однозначно це приватна лікарня і ніхто не знає, що я тут.
Можливо, батько шукає мене деінде, або не шукає взагалі. Не знаю, чи дійшла до нього інформація про наше з Алексом одруження, але щось мені підказує, що ще ні. Мабуть, Алекс якось пафосно про це розповість. Недарма ж він повернув мене до себе.
– Тобі дозволили вставати? – питає Руслан, з’явившись на порозі палати.
– Я почуваюсь значно краще, – кажу.
– Це добре, – він проходить всередину і сідає в крісло біля ліжка. – Алісо, Алекса не буде в місті кілька днів, тому якщо ти щось хочеш – кажи мені.
– Це хороша новина, – видихаю і сідаю на край ліжка. – Що його не буде.
– Алекс не такий поганий, як ти думаєш, – усміхається.
– Я знаю, яким він може бути. Але мені це більше не світить. Я донька – його ворога, і будь-які мої доводи про те, що я нічого не знаю, його не цікавлять.
– Ти хочеш знати, як загинули батьки Алекса та Діани? – несподівано питає Руслан. – Сам Алекс навряд чи тобі розповість, але я можу. Можливо, тоді ти щось та й зрозумієш у його поведінці.
– Розкажи, – кажу схвильовано.
Насправді я розумію, що Руслан – єдиний, хто може хоч якось прояснити ситуацію. Він начебто хороша людина і жодного разу мене не образив.
– Це сталося десять років тому. В той час Алекс навчався за кордоном, а його батько займався фермерством. У нього були землі та техніка. Він любив цю справу. Та одного разу з'явився твій батько з пропозицією ці землі викупити під будівництво. Звісно, йому відмовили. Пропозиції надходили ще декілька разів, а потім пішли погрози. Спочатку згорів трактор, потім – сарай. І пішло-поїхало. Погрози не припинялися. До речі, в той час не тільки батько Алекса отримував пропозицію продати землю. Твій татко багатьом став поперек горла, але люди боялися, тому погоджувалися.
– І що було далі? – питаю тремтячим голосом. Я знаю, чим усе закінчилося, але не знаю, в чому була причина.
– Одного дня батьки Алекса разом з Діаною їхали в місто. Сталася аварія. Автомобіль загорівся, а врятуватися вдалося тільки Діані. Вона постраждала дуже сильно і понад рік проходила лікування.
– О Боже… – видихаю. – Але чому Алекс думає, що винний мій батько?
– Водій автомобіля, що був винуватцем, зник з місця ДТП. Не залишилось номерних знаків, нічого. А за день до цього твій батько востаннє погрожував фізичною розправою.
Я не знаю, що сказати. Уявлення не мала, що все настільки жахливо. Слухаю все це – і здається, що це історія якогось серіалу, тільки не життя. Це ж що довелося пережити Алексу! А про Діану взагалі мовчу. Вона ж ще зовсім малою була тоді.
– Я думаю, що тобі є над чим подумати. Я не кажу, що Алекс має право так з тобою вчиняти, але принаймні тепер ти розумієш, чому він це робить.
– Дякую, що розповів, – вичавлюю з себе. – Я дійсно буду мати над чим подумати.
Руслан киває і залишає палату, а я дивлюсь на зачинені двері і не розумію, що далі робити. Якщо це дійсно мій батько вбив батьків Алекса, то, може, його дії мають сенс?
Ні, я зовсім не виправдовую його ставлення до мене. Це неправильно і негідно з його боку. Але… якби я була на його місці, то як би вчинила?
Це дуже важке питання, і в мене немає на нього відповіді. Добре, що я не на місці Алекса, але мене інше хвилює. Якщо тато дійсно підлаштував ту аварію і так холоднокровно вбив тих людей, то чи не міг він вбити маму?
Мороз біжить шкірою, і я обіймаю себе руками. Знову розболілась голова, і я не розумію, як бути далі. Кому вірити? Однозначно ні батько, ні Алекс мені не друзі. Я маю сама з усім розібратися, і якщо виявиться, що батько причетний до смерті цих людей, я не зможу дивитися Алексу в очі.
Добре те, що Алекса не буде декілька днів. За цей час я зможу набратися сил і добре все обміркувати. Вихід однозначно має бути. Не знаю поки який, але він є.
Весь день у мене в голові кадри тієї аварії. І хоча я не бачила її на власні очі, моя свідомість сама малює картинки одна страшніша іншої.
До вечора мене ніхто не провідує, а вночі сплю дуже погано. Мені сниться та аварія, крики людей, що заживу горять в автомобілі, і моя мама. Вона усміхається мені, але мовчить…
У мене таке відчуття складається, що я починаю божеволіти. От якби зараз батько був поруч зі мною, я, не вагаючись, запитала б у нього про це. Або у хресного. На той час вони ще працювали разом і він не міг не знати про ситуацію з землею Яшиних.
Минає ще три дні мого перебування у цих стінах. Я настільки сильно себе накручую, що будь-якої миті чекаю чогось поганого. Руслан приходив ще кілька разів, але без новин. Мабуть, Алекс заборонив йому розповідати, що відбувається за стінами цієї лікарні.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Холодна ніжність, Уляна Пас», після закриття браузера.