Читати книгу - "Особисті кордони. Керівництво зі спокійного життя без травм і комплексів, Надра Гловер Тавваб"

Коли людиною маніпулюють, вона часто навіть не знає, що нею намагаються скористатися. Маніпуляція збиває з пантелику, адже маніпулятор намагається примусити співрозмовника почуватися винним. У таких умовах ми можемо погодитися на щось, на що зазвичай не погодилися б.

Ось ще декілька прикладів маніпуляції:

• Вас змушують повірити, що проблема, яка виникла у вас через співрозмовника, спричинена вами, а не ним (газлайтинг).

• Вас просять про допомогу в останню мить, кажучи, що більше звернутися немає до кого.

• Вам розповідають щось, що має викликати у вас співчуття.

• Вам не кажуть про важливі подробиці ситуації, переконуючи вас пристати на бік співрозмовника.

• Співрозмовник поводиться з вами байдуже, щоб ви відчули провину чи змінили поведінку.

• Стосунки з вами використовуються як обґрунтування того, що ви «мусите» щось робити, наприклад: «як дружина ти маєш куховарити» або «з мамою щодня треба бачитися».

Пол маніпулював дружиною, розповідаючи, як він нервується на роботі, і запевняючи її, що для нього алкоголь — єдиний спосіб розслабитися. Коли Ерік говорив з матір’ю про пияцтво Пола, вона зазвичай казала: «Йому складно. Робота важка, а він такий чутливий». Вона виправдовувала Пола, бо жаліла його.

Удаючись до асертивності, люди міркують так:

«Я знаю, у чому полягають мої потреби, і чітко повідомлю їх співрозмовникам».

Асертивність — це найздоровіший спосіб висловити межі прийнятного. На відміну від інших форм неефективного повідомлення про потреби, описаних вище, саме асертивність дозволяє чітко і прямо сказати про свої потреби.

Асертивність — це здатність висловити свої почуття відкрито, не нападаючи на співрозмовника. Вона не передбачає настирливості. Утім, це спосіб зробити так, щоб вас почули.

Ось ще декілька прикладів асертивності:

• Ви відмовляєтеся, якщо не хочете щось робити.

• Ви кажете людям, які почуття у вас викликають їхні вчинки.

• Ви чесно ділитеся думками щодо свого досвіду.

• Ви реагуєте відразу, не зволікаючи.

• Замість того, щоб говорити про проблему з кимось стороннім, ви обговорюєте її саме з тією людиною, яка цю проб­лему спричинила.

• Ви чітко і заздалегідь вказуєте, чого очікуєте, а не виходите з того, що люди самі здогадаються про це.

Формування особистих кордонів означає, зокрема, й роз­виток власної здатності до асертивності. Повідомляйте про межі прийнятного, не вдаючися до пасивності, маніпуляцій, агресії та пасивно-агресивної поведінки. Якщо ви хочете встановити здорові особисті кордони, маєте зробити це асертивно.

Для цього потрібно бути асертивним та виконати три прості (ну, мабуть, не такі вже й прості, проте цілком можливі) умови.

Мій улюблений фільм з Джулією Робертс — це «Красуня». Джулія грає Вівіан, повію, яка закохується в одного зі своїх клієнтів, бізнесмена Едварда (у виконанні Річарда Гіра). Він її причаровує. Вона налаштована скептично. Інші персонажі намагаються змусити головних героїв сумніватися, щоб не дозволити цим новим стосункам розвиватися. Але зрештою кохання перемагає усе, і після цього герої жили довго і щасливо (я сподіваюся).

Вівіан не бентежить те, що в Едварда набагато більше грошей, ніж у неї. Вона не відступається від стандартів, які обрала для себе. В одному з моїх найулюбленіших діалогів у фільмі Вівіан каже: «Я вирішую, з ким. Я вирішую, коли. І я вирішую, скільки це коштуватиме». Жінка встановлює межі прийнятного, і коли люди їх порушують, вона захищає особисті кордони, виходячи із ситуації.

Умова № 1. Висловлюйтеся чітко. Докладіть усіх зусиль, щоб говорити настільки прямо, наскільки це можливо. Стежте за тоном — не кричіть і не шепочіть. Люди не зрозуміють, про які межі йдеться, якщо ви вживатимете складні вирази або жаргон. Глибоко-глибоко вдихніть — і зосередьтеся на тому, щоб висловитися якомога точніше.

Умова № 2. Прямо скажіть про свою потребу, прохання або відмову. Не треба побіжно згадувати, що вам щось не до душі: попросіть саме про те, що вам потрібно. Визначте свої очікування. Відмовтеся, коли вам пропонують щось не­прийнятне.

Ось декілька прикладів одночасного використання умови № 1 та умови № 2:

Друг запрошує вас на вечірку, а вам не хочеться туди йти:

«Дякую за це запрошення, але цього разу я пас».

Ви втомилися слухати, як ваша приятелька скаржиться на  роботу:

«Слухай, я розумію, що ти розчарована цією роботою. Я б хотіла, щоб ти подумала про те, чи не звернутися тобі, бува, до когось з відділу кадрів, або домовитися про зустріч з кимось із менеджменту, адже у вас є програма підтримки співробітників. Тоді ти могла б обговорити з ними своє невдоволення».

Мати переповідає вам плітки про нову дівчину вашого брата:

«Мені не подобається так