Читати книгу - "Про військове мистецтво, Нікколо Макіавеллі"

Деякі полководці, захищаючись проти найсильнішого супротивника, стягували всі свої сили на невеликому просторі і дозволяли оточити себе, а потім, помітивши найслабше місце ворожої лінії, направляли на нього головний удар, пробивали собі дорогу і благополучно йшли.

Марк Антоній, переслідуваний парфянами, звернув увагу на те, що вони завжди нападали на нього в момент виступу, на світанку, і потім всю дорогу не переставали його турбувати; тому він віддав наказ не виступати до полудня. Парфяни вирішили, що він в цей день далі не рушить, і повернулися в свої намети, а Антоній увесь день йшов абсолютно спокійно. Той самий полководець вигадав для захисту від парфянських стріл такий засіб: він наказав солдатам опуститися при появі ворога на одне коліно, причому друга шеренга своїми щитами закривала першу, третя — другу, четверта — третю і т. д.; все військо виявилося таким чином прикрите ніби покрівлею, котра захистила його від ворожих луків.

От усе, що я міг Сказати вам про несподіванки, можливі під час походу. Якщо у вас немає інших запитань, перейдемо тепер до іншого предмета бесіди.

Книга шоста

ЗАНОБІ. Мені здається, я маю зараз скласти свої обов’язки і передати їх Баттісті, оскільки наша розмова переходить на інші предмети. Ми підемо в цьому прикладу хороших полководців, які, за словами синьйора Фабріціо, розміщують кращих солдатів спереду і позаду, щоб передові лінії відважно почали бій, а задні так само відважно його завершили. Козімо розумно повів бесіду, і Баттіста настільки ж розумно її закінчить. Ми з Луїджі підтримували її, як могли. Кожен з нас ніс свою частку охоче, і Баттіста, думається мені, теж не відмовиться.

БАТТІСТА. Я підкорявся досі керівництву друзів, готовий підкорятися йому і далі. Отже, синьйоре, благоволіть продовжувати вашу промову і вибачте, що ми перериваємо вас цими люб’язностями.

ФАБРІЦІО. Я вже говорив вам, що це мені тільки приємно. Перериваючи мене, ви не втомлюєте, а, навпаки, освіжаєте мою думку.

Повернемося, однак, до головного предмета розмови — нам треба тепер влаштувати табір для військ. Ви знаєте, що все у світі прагне до відпочинку і безпеки, бо, коли немає справжнього спокою, відпочинок не повний. Можливо, ви вважали б більш правильним, щоб я спочатку розташував військо в таборі, потім розповів би вам про похідний порядок і закінчив бойовою побудовою, між тим як ми йшли дорогою назад. Ми були змушені так вчинити, бо, описуючи вам похідний порядок і перебудову його з похідного в бойовий, мені потрібно було спочатку показати, як військо готується до бою.

Повертаючись, однак, до початку бесіди, я повинен сказати, що табір безпечний тільки тоді, коли він міцний і впорядкований. Благоустрій дається розпорядливістю полководця, фортеця — природою і мистецтвом. Греки любили захищені місця і ніколи не зупинилися б табором там, де немає ні скель, ні річкового обриву, ні лісу, ні іншого природного захисту. Римляни ж покладалися в цих справах не стільки на природу, скільки на мистецтво, і ніколи не влаштували б табору в місцевості, де було б неможливо розгорнути усе військо за прийнятими у них правилами. Це давало їм можливість завжди дотримуватися однієї форми табірного устрою, тому що вони не підпорядковувалися природі місцевості, а, навпаки, підкоряли її собі.

Греки не могли так чинити, бо пристосовувалися до місцевості, а так як характер її змінюється, то їм так само доводилося змінювати табірне розташування військ в форму самого табору. Римляни ж діяли інакше, і, якщо природа захищала їх занадто слабо, вони заповнювали цей недолік мистецтвом і знанням.

Протягом всієї нашої бесіди я наполягав на наслідуванні римлян і зараз буду наслідувати їх в справі табірного устрою військ, але візьму не всі установи, а лише ті, що, по-моєму, можна застосувати до нашого часу.

Я вам вже кілька разів говорив, що консульські війська складалися з двох легіонів римських громадян, тобто приблизно 11 000 піхоти, 600 вершників, крім ще 11 000 допоміжних союзницьких військ. Чисельна перевага союзницьких сил над своїми ніколи не допускалася, і тільки для кінноти робився виняток, оскільки в цих частинах союзників могло бути навіть більше, ніж римлян; крім того, римські легіони завжди боролися в центрі, а союзники — на флангах. Таке саме розташування військ зберігалося і в стані, як ви могли прочитати про це у стародавніх істориків. Тому я не збираюся описувати вам у всіх подробицях устрій римського табору, а хочу розповісти тільки про те, як я розташував би військо в таборі тепер, в наш час. Ви побачите тоді, якою мірою я дотримуюся римських зразків.

Ви знаєте, що я, погодившись із силами двох римських легіонів, склав своє військо з двох бригад піхоти, по 6000 піхоти і 300 чоловік кінноти на бригаду; ви пам’ятаєте також, на яке число батальйонів ділиться бригада, їхнє озброєння і позначення. Ви знаєте, що, описуючи похідний і бойовий порядки, я не вводив ніяких нових військ, а тільки вказав, що при подвоєнні сил досить подвоїти ряди.

Тепер, коли я маю намір показати вам табірне розташування, я вже не обмежуся двома бригадами, а візьму справжнє військо, складене за римським прикладом з двох бригад і такого ж числа допоміжних сил. Роблю я це тому, що форма табору, який вміщує цілу армію, буде більш правильною і завершеною. Для попередніх міркувань цього не було потрібно.

Отже, нам треба розташувати табором військо повного складу, тобто 24 000 піхоти і 2000 кінноти, розділене на чотири бригади, з яких дві допоміжні. Як тільки місце для табору буде вибране, я накажу поставити в середині його головний прапор; навколо нього буде окреслений квадрат, сторони якого відстоять від прапора на 50 ліктів кожна і звернені до чотирьох сторін світу — сходу, заходу, півдня і півночі; в цьому просторі повинна знаходитися ставка командувача. Я вважав би за правильне, частково наслідуючи в цьому римлян, відокремити військо від нестройових і обозів. Усі стройові частини або їх більшість розміщуються в східній, нестройові і обоз — в західній частині табору, причому східна частина буде