Читати книгу - "Вбивство у Східному Експресі"

— Чиє ім’я — Наталя, — з іронією додав мсьє Бук.

— Саме так. Інша жінка — це графиня Андреній. Що наводить на думку нас…

— Вас!

— Так, мене. Її ім’я було виправлене у паспорті плямою. Можливо, це звичайна пляма, не впевнений. Але погляньмо на це ім’я, Єлена. Припустімо, що замість Єлена в паспорті було написано Хелена. Літера Х була замазана плямою, а з маленької е нескладно переправити на велику Е — ось так невелика пляма була поставлена, щоб це приховати.

— Хелена! — скрикнув мсьє Бук. — А це, до речі, ідея.

— Саме так. Я хотів знайти хоча б якесь підтвердження цьому — і знайшов. На одній із валіз графині місце для етикетки було вологим. Таке було б у випадку, якби хтось здер її та переклеїв у інше місце.

— Ви починаєте мене переконувати, сказав мсьє Бук, — але графиня Андреній…

— Друже, вам просто необхідно розвернутися та подивитися на цю справу зовсім під іншим кутом. Як убивця потрапив людям на очі? Не забуваєте, що снігопад розбив його початковий план. Давайте уявимо на хвилинку, що немає ніякого снігу, а потяг їхав своїм маршрутом. Що б тоді трапилося?

Убивця, напевне, був би знайдений на італійському кордоні сьогодні вранці. Усі ці докази були б надані італійській поліції. Мак-Квінн розповів би про листи, Хардман — свою історію, місіс Хаббард негайно розповіла б історію про чоловіка, який пройшов крізь її купе, у її купе знайшли б ґудзик. Я уявляю, що дві речі в даному випадку змінилися б: чоловік пройшов би крізь купе місіс Хаббард до першої години та уніформа провідника була б знайдена в одному з туалетів.

— Ви думаєте?

— Я гадаю, що необхідно виставити вбивство, неначе воно було скоєне кимось зовні. Я радше припускаю, що вбивця мав би покинути потяг на станції Брод, куди ми мали прибути о 0:58. Напевне, хтось би помітив дивака у формі провідника. Та ж форма була залишена, щоб підтвердити попередні здогади. Жодної підозри на когось із пасажирів. Саме так ця справа повинна була виглядати для сторонніх очей.

Проте випадок із потягом змінив усе. Безсумнівно, у нас є пояснення, чому вбивця просидів у купе зі своєю жертвою так довго. Він чекав, поки рушить поїзд. Зрештою, він зрозумів, що ніхто нікуди не поїде. Він повинен змінити план. Убивця міг бути упізнаний у вагоні.

— Так, саме так, — нетерпляче сказав мсьє Бук. — Тепер я усе розумію. Проте до чого тут носовичок?

— Зараз я до цього й повертаюсь. Спершу вам необхідно зрозуміти, що листи з погрозами були загальними. Листи з таким змістом ви можете знайти в будь-якому детективному романі. Вони не надто суттєві, навіть для поліції. Потрібно запитати себе: «Чи вони якось захопили зненацька Ретчетта?» На мою думку, ні. Його інструкції, надані містерові Хардману, показують, що він знав про своїх ворогів. Тобто, ми приймаємо історію Хардмана за правду. Але Ретчетт одержав іще одного листа, відмінного від інших — який має відношення до дитини Армстронгів — шматочок якого ми знайшли в його купе. Навіть якби Ретчетт і не знав до цього, тепер він точно розумів, що йому доводиться відповідати за скоєне. Цей лист ми не повинні були бачити. Перше, що зробив убивця — намагався його знищити. Це друга перешкода на його шляху. Перша проблема — сніг, заметіль, друга — те, що ми відтворили шматок того листа.

Записка, яка була знищена, означає лише одне: у потязі є хтось, пов’язаний зі справою Армстронгів, і його ідентифікація напряму викликала б підозри.

Тепер знову повертаємося до двох доказів, знайдених у купе. Йоржик я пропущу, про нього ми говорили чимало. Поговорімо про носовичок. Найпростіше пояснення — цей доказ приводить нас до особи з ініціалом Н, випадково загублений у купе покійника.

— Саме так! — сказав лікар Константин. — Вона помітила зникнення носовичка і негайно вирішила виправити своє ім’я.

— Як легко ви здогадалися! Проте ви занадто поспішаєте з висновками?

— А є якісь інші можливості?

— Взагалі-то, так. Наприклад, ви вчинили злочин, який хочете «повісити» на когось іншого. У потязі є особа, точно причетна до сім’ї Армстронгів — жінка. Ви залишаєте на місці злочину її носовичок. Згодом усі дізнаються про її зв’язок із Армстронгами — і є прекрасний мотив.

— Але, — заперечив лікар, — для чого невинній особі старатися приховати першу літеру свого імені?

— А як ви думаєте? Так само, як і поліція? Проте я трішки знайомий із людською психологією, друже, і, хочу вам сказати, навіть невинна людина, яку можна хоч якось запідозрити, втрачає голову і робить безрозсудні речі. Ні, пляма на паспорті та переклеєна етикетка — ніяк не доказ вини, це лише вказує на те, що графиня Андреній намагалася унеможливити свою ідентифікацію.

— А яке вона має відношення до сім’ї Армстронгів? За її словами, вона ніколи не була в Америці.

— Справді, англійською вона спілкується з акцентом, проте цей акцент занадто перебільшений. Не було надто складно дізнатися, хто вона насправді. Ви пам’ятаєте, хто була мати місіс Армстронг. Лінда Арден — велична актриса, одна з найкращих виконавиць шекспірівських ролей. Лінда Арден, за яким її знають в усьому світі — це не її справжнє ім’я. Справжнє її прізвище — Ґолденберг, у її жилах тече кров з центральної Європи — напевно, єврейська. Багато людей приїздить до Америки. Я хочу сказати вам, джентльмени, що молодша донька Лінди Арден, Хелена Ґолденберг, вийшла заміж за графа Андренія, коли він був у Вашингтоні.

— Проте княгиня Драгомирова запевнила, що вона вийшла за англійця.

— Чиє ім’я вона не могла згадати! Я вас питаю, чи таке насправді можливо? Княгиня Драгомирова захоплювалася Ліндою Арден як величною актрисою. Вона була хрещеною матір’ю однієї з її доньок. Як вона могла так швидко забути ім’я іншої доньки? З упевненістю можу сказати, що вона говорить неправду. Вона знала, що Хелена в потязі, вона її бачила. Також, зрозумівши, ким насправді був Ретчетт, вона зрозуміла, на кого можуть впасти підозри. Коли ми запитували її про сестру місіс Армстронг, вона нам брехала, що не пам’ятає її імені, а те що вона вийшла заміж за англійця —