BooksUkraine.com » Сучасна проза » Диявол і сеньйорита Прим 📚 - Українською

Читати книгу - "Диявол і сеньйорита Прим"

150
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Диявол і сеньйорита Прим" автора Пауло Коельо. Жанр книги: Сучасна проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 37 38 39 ... 46
Перейти на сторінку:
усього сантиметрів на тридцять, однак цього було задосить, щоб один фатальний постріл обірвав їй життя. Починаючи з цієї самої миті, події потекли іншим руслом: те, що з волі небес мало стати історією відродження душі, перетворилося на безжалісну боротьбу. Тепер на сцену вийшов диявол, вимагаючи собі душу батька вбитої дівчинки, — душу, переповнену ненавистю, безсиллям і жагою помсти. Янголи не хотіли її віддавати, — він, хоч і займався взагалі-то бізнесом безславним, проте людиною був непоганою і обраний був, аби допомогти своїй доньці змінити цей світ на краще.

Однак з того часу він лишався глухим до волань ангелів, тоді як диявол потроху оволодівав його душею, аж доки не підкорив її собі майже повністю.

— Майже повністю, — повторила Берта. — Ви сказали «майже»?

Примари підтвердили — «майже», — залишалася ще маленька краплинка тьмавого світла, бо один з янголів припинити боротьбу не побажав. Але й цього самотнього янгола не було чутно аж до вчорашнього вечора, коли йому вдалося нарешті на якийсь час зробити так, щоб його голос був почутий. А за помічницю він узяв собі сеньйориту Прим.

Бабуся сеньйорити Прим пояснила, що саме ця обставина й змусила її прийти сюди, бо якщо й є в світі людина, яка здатна переломити ситуацію, то це саме її онука. Але боротьба однаково має бути як ніколи жорстока, оскільки янгол чужоземця геть пригнічений присутністю його демона.

Берта спробувала було заспокоїти своїх візитерів, — зрештою, їх обох вже немає на світі, тож хвилюватися та непокоїтися має вона. А чи й справді зможуть вони допомогти дівчині все змінити?

Демон Шанталь теж поки що виграє битву, — відповідали вони. Коли дівчина була в лісі, бабуся послала до неї проклятого вовка (ага, виходить, він все-таки існує і коваль казав правду!), — бо треба було розбудити в чужоземцеві добрі почуття, і це вдалося. Але далі цього, наскільки можна було судити, справа не просунулася, — надто вже сильними виявилися характери — і в Шанталь, і в чужоземця. Залишається тільки сподіватися, що дівчина побачить те, що, на їхню думку, вона має побачити. Точніше кажучи, вони знають, що вона вже це побачила, і хочуть тепер, аби вона усвідомила побачене.

— І що ж це вона має усвідомити? — перепитала Берта.

От цього вони сказати не можуть, — спілкування з живими має свої межі, — дехто з демонів прислуховується до того, що вони говорять, і, заздалегідь вивідавши їхній задум, може все зіпсувати. Однак вони дають слово честі, що це дуже просто, і Шанталь — якщо виявить кмітливість (у чому її бабуся не має жодного сумніву), зможе виправити ситуацію.

Берта, хоч і обожнювала секрети, допитуватися далі не стала, задовольнившись і такою відповіддю, — випитувати подробиці, за які можна й життям поплатитися, було не в її характері. І все-таки вона обернулася до свого чоловіка, бо одне питання все-таки слід було прояснити:

— Ти велів мені сидіти на стільці перед будинком і з року в рік вартувати місто, бо в нього може ввійти Зло. Ти сказав мені це задовго до того, як янгол-хранитель дав маху й дівчинка загинула.

Чоловік відповів, що Зло так чи інакше завітає до Віскоса, бо вештається по білому світу й полюбляє заставати людей зненацька.

— Не впевнена.

Він теж цього не певен, утім так воно і є. Може, двобій Добра й Зла триває щосекунди в серці кожної людини, бо серце і є те бойовище, на якому б’ються янголи й демони. Впродовж багатьох тисячоліть б’ються вони за кожну п’ядь, і так триватиме доти, доки один із супротивників не знищить іншого. А втім, хоч він і перебуває тепер у духовній сфері, там лишається ще дуже багато незвіданого, — набагато більше, ніж на Землі.

— Отепер ти мене більш-менш переконав. Не тривожтеся, — якщо вже мені доведеться померти, виходить, настала моя година.

Берта змовчала про те, що трішечки ревнує й хотіла б знову опинитися поруч зі своїм чоловіком, адже бабуся сеньйорити Прим завжди вважалася у Віскосі однією з тих, хто свого (та й чужого) не проґавить.

Гості вийшли, пославшись на те, що мають ще змусити Шанталь як слід усвідомити побачене. Берта возревнувала ще дужче, та незабаром вгамувалася, хоч і подумала, що чоловічок її намагається бодай трохи відстрочити її відхід, аби безборонно підбивати клинці до бабусі Шанталь.

Хтозна, може, ця його незалежність вже завтра й скінчиться. По якомусь роздумі Берта дійшла протилежного висновку: неборак заслужив декілька років відпочинку, що їй, шкода, чи що? Нехай собі думає, що він вільний, як птаха, і може робити все, що йому заманеться, — все одно вона знає, що він страждає від розлуки з нею.

Дивлячись на хазяйку готелю та війтову дружину, що стовбичили поблизу будинку, Берта подумала, що незле було б ще трішечки пожити в цій долині, милуватися горами, споглядати безнастанні чвари чоловіків і жінок, протистояння дерев та вітру, янголів та демонів. Її охопив страх, і вона спробувала зосередитися на чомусь іншому, — треба б завтра взяти клубок вовни іншого кольору, бо серветка, яку вона в’язала, вдавалася надто вже монотонною.

Збори на майдані ще тривали, а Берта вже спала, перебуваючи в цілковитій упевненості, що сеньйорита Прим, попри те що не володіє даром розмовляти з тінями померлих, зрозуміє все, що ті хотіли їй сказати.

***

— У церкві, на священній території храму, я казав про необхідність жертви, — мовив священик. — Тут, на мирський території, я закликаю вас приготуватися до появи мученика.


Невеличкий майдан, тьмяно освітлений одним-єдиним ліхтарем (хоча мер під час виборчої кампанії обіцяв установити ще кілька штук), був повен люду. Напівсонні селяни й пастухи (вони звикли лягати й вставати із зорею) зберігали благоговійне й боязке мовчання. Падре поставив поруч із хрестом стілець і став на нього, щоб усі могли його бачити.

— Впродовж багатьох сторіч церкву звинувачували в тому, що вона вела неправедні війни, хоча в дійсності ми всього лише прагнули захиститися від численних погроз і вижити.

— Падре, — гукнув

1 ... 37 38 39 ... 46
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Диявол і сеньйорита Прим», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Диявол і сеньйорита Прим"