Читати книгу - "Полонянка бандита , Тетяна Калинова "

     - Що... Що   сталось    Еміре? -  заходжу   всередину   і    відразу    прямую    до   ліжка .   Різко    відкидаю    матрац    і   дивлюсь    на    телефон   і   теку    яку    вона   вкрала    в    моєму    кабінеті.   Дівчина   прикриває   рот   долонею    і    задкує    від    мене.   Її   очі   зараз   великі ,   наче   в   японських   аніме .  

        - Еміре ,   я... 

         - Закрий    свій    брехливий    рот!   Більше    не    хочу    тебе   слухати .   Стерво!  - гаркнув    і    впіймавши    її   за   плечі   жбурнув    на   ліжко.   Сам    навис    зверху   і    починаю   наче   дикун    рвати   на   ній   сукню. 

       - Не   треба!  - кричить   і   починає    відбиватись. -  Не   роби    цього!   - схлипує.  Та  в  мене   наче    біс  вселився ,   я    її   не    чую. 

     - Я   ж   до   тебе ...  блядь... Наче ...  Наче    до   кришталевої...    Наче   до   скарбу   найдорожчого...  Образити   якось  боявся ...  Навіть    словом...   Злякати...  Надихатись   тобою    не   міг...   Янголом    вважав...   А   ти ...  Сссука!!!  -  розриваю   трусики   і   вклинююсь   між   її    ніг.   Пеленою   вогняною    застелило   очі   а    в   грудях   пече    нестерпно.   Хочу   щоб   їй   було   боляче.   Боляче    як    мені   зараз.   

    - Не   треба  ,  Еміре .    Будь   ласка ,    тільки    не    так.  Я   не    хочу ...  Тільки    не    так .  Не    роби    цього.   - на   мить   глянув    в    заплакані    очі    і    знов   здох...    твою   матір!!!   Погань   отруйна!   Отруїла   душу ,   серце ,   кров    отруїла.    І    все    одно    не   можу  скривдити .   Не    можу   блядь!!!   З   усієї    сили    б'ю    кулаком    в   подушку    просто    біля    її    обличчя .   Вона    скрикнула    і   замружилась.   Підіймаюсь    і   швидко    виходжу    з   кімнати    гримнувши    дверима ,   з-за    яких    почулись     ридання.   Руки   тремтять   наче   в    алкаша   зі   стажем,  в  горлі    пустеля...    

       - Знайди    мені    цього    Мішу    Руслане.  Сьогодні!    Вже!    Щоб    до    вечора    він    був    в    моєму    будинку.  - кричу   і   йду   на   вихід . - Вб'ю   нахер! 

      - Не   треба  ,  Еміре.   - вибігла    з    своєї    кімнати   і    біжить    за   мною  боса   і  обмотана    простирадлом.  А   я   чомусь   думаю   про    те,   що   їй   холодно   в   ноги   і   вона    може    захворіти.   Чортова   бестія!    Погань   отруйна !   - Будь   ласка.   Не    чіпай    його .  -  просить   а   мені   хочеться    стиснути   її    шию    щоб   перекрити   доступ   кисню.   Хвилюється    щоб   я   не     вбив   її   коханого?   Охоронець    впіймав    її     за    плечі   і  з'явилось    бажання    відірвати    йому    руки,   щоб   навіть   не    торкався    до    неї.  Ніхто   щоб   не   торкався.    Бо   вона    моя!   Яка   б    гадина    не   була ,   та    все    одно   моя.   Придурок   одержимий. 

     - Руки   від   неї   прибрав  !   - гаркнув   і   той    відразу    відпустив    дівчину.   Лія   підбігла   і   різко   зупинилась    зустрівшись    зі    мною    поглядом.   Наче    вперлась    в    стіну.  Я    теж    відчуваю   її.   Цю    стіну   яка   виросла    між    нами . 

     - Давай   поговоримо.    Вислухай    мене.  Я   розповім    тобі    все. - схлипує  і  витирає   сльози    розтираючи    макіяж   по   обличчі.  -   А    потім   можеш    мене    вбити.     Тільки    Мішку    не    чіпай.  Він   нічого    не   зробив .   Це    все    я...  Міша   єдиний   хто    в   мене   залишився .    Він ...    Він   наче    брат    мені.  -   підіймаю  брови.  Брат?   Це   слово   підірвало   мозок    і   примусило    зупинитись.   Кілька    секунд    дивлюсь    в   очі    зрадниці    і    чорт   забирай    сам    в    голові   шукаю    їй    виправдання.   

     - В   мій   кабінет. - показую   поглядом    і   йду    вперед  ,   а    вона    майже   біжить    за    мною   швидко   перебираючи   босими   ніжками  ,   які   не    дають  мені    спокою.     Уявлення  не   маю   що   хочу   почути    і    як    можна    пояснити    чи    виправдати    зраду    і   брехню .   - Спробуєш  хоч   слово    збрехати,   розірву    спершу   твого   Мішу,    на    клаптики ,    просто    на  твоїх    очах .   А    потім    вб'ю    тебе .   - а  після   здохну   сам.    - підбила   підсумок   моя   свідомість...