Читати книгу - "Полонянка бандита , Тетяна Калинова "

     Останні  дні   були   найщасливішими   в   моєму   житті.   Я   купалась   в   ніжності   і   пристрасті   мого   коханого   чорноокого   бандита.   Щоранку   на   моїй   подушці    лежить   троянда .  І   мені   подобається   що   він   приходить   до   мене   поки   я   сплю.   Це   так... бентежно ,  хвилююче  .  Сьогодні   я   знайшла   разом   з   квіткою   запрошення   на   побачення.   Невже   ми   поїдемо   за   територію   будинку?   Весь   день   я   мріяла   і   фантазувала    як    це   буде.

     Та    як    кажуть : за    все    потрібно    платити...   Видно   хтось   зверху   вирішив,   що   вже   забагато   щастя   я   отримала    і   щоб    не     звикала    до    хорошого    мені   вирішили   підкинути    свиню.   Але   немає   кого   звинувачувати    в    своїх    помилках...   Сама    в    усьому    винна.   Я   довго   вагалась ,   але    все   таки   пішла   до   кабінету   Еміра    щойно    залишилась  сама    в    будинку.   Все    вийшло   навіть    легше    ніж    я    думала.   І   компромат   на    Охотського    теж    знайшла    швидко.   Тепер    розумію   чому...  Все   було   підлаштовано.   Емір   чекав   цього    від    мене.   Він   якось   про    все    здогадався.   Можливо    в    кабінеті   камери.   Або    не    лише    в    кабінеті.   Тепер    може    постраждати    Мішка.   Потрібно    було   наважитись   і    розповісти    Еміру    всю    правду    раніше.   Тоді ,   коли    відчула   що   я   дорога   йому ,   що   в   нього   є    почуття    до   мене .   Тепер    може    бути    пізно...  Чи   повірить   він    мені    після   того    що    я    зробила?   

     На  щастя   він   погодився   мене   вислухати.    Ми   зайшли    в    кабінет   і   Емір   відразу   сів   за    стіл    в    своє    крісло.    Мені    показав   чомусь   на   диванчик   і    я    кілька   разів    ловила    його    погляд    на    моїх   босих   ступнях,   поки    сівши   на   диван   не   поклала   їх   під    себе    щоб    зігрітись.  

     - В   мене    мало   часу.   Давай,   розповідай    якщо    є   що    сказати.  - він   злий.   Дуже    злий   і    ображений .    Я   не    просто    бачу   це ,   я    це    відчуваю.   Відчуваю   що   йому   боляче   і   мені   прикро.   Якби   можна    було   повернути   час   назад...  

     - Я   не   прошу    тебе    мене   зрозуміти,   прошу    лише    вислухай   до   кінця.  Вислухай ,   а   потім ...  Якщо   хочеш   можеш    вбити.   Я   втомилась   боятись...   і   ховатись    теж    втомилась. - він   дивиться   на   мене   прямим   поглядом,   наче   сканує .  Наче   ввімкнув   якийсь   свій   внутрішній    детектор  і    буде   фільтрувати   кожне   моє   слово.   І   нехай.   Налаштувавшись   починаю    з    самого   початку... -  Я    ніколи    не    знала    свого    батька .   І    як    не   дивно ,   навіть    ніколи    не    запитувала    про   нього    в    мами .   Нам   і    так    було    добре.   Мама    дуже   любила    мене   і    намагалась   дати   все .   Довгий   час    ми    жили   за    містом    в   її    подруги  -  мами   Мішки.   Моя    мама   була    його    хрещеною.   Коли   Міші   виповнилось   8 років   а   мені   6 ,   його    батьки   загинули    в   автокатастрофі    і    мама    його   всиновила.   Так    ми    й   жили   всі    разом.   Мішка   мій    брат.  - глянула    на   Еміра .   Він    продовжує    дивитись    на   мене .   Слухає.  -   За   містом   не  було   нормальної   роботи ,   а    ми   росли   і    мама    вирішила   що    в    місті   буде   більше    перспектив    і   для    неї    і    для    нас.  Даремно...  Спершу    все    було   добре ,    мама    знайшла    роботу ,   ми    пішли    до    школи.    Через   кілька   років ,   коли   ми    гуляли   по    місту ,   біля    нас    зупинився   позашляховик.   З    нього   вийшов   чоловік ,   якого    дуже   злякалась   мама   і   заховала    мене    собі    за    спину.   Він    не    сказав    жодного   слова,   сів    в   своє    авто    і    поїхав.  Після    того    ми   знов    переїхали.   Тоді    я   не    розуміла ,   зараз   знаю ,   мама    його    дуже   боялась.   І   як    виявляється    недаремно.   В   15    років    вона    розповіла      мені ,   що    той    чоловік   дуже   страшний   і    небезпечний    злочинець   і    він    обов'язково    рано    чи   пізно    знайде    нас.   Ми    маємо   бути   готові   до    цього.   А    ще...   Що    він    мій    батько.   Це    був    Охотський.  - в   Еміра    повільно   відвисає   щелепа    і    він   вперше    відводить    від    мене    очі ,   наче    про    щось    замислившись.   -   Тоді    я    й    попросила    Мішку    навчити    мене   захищатись   і   взагалі  ,  всього   що    вміє.    На    той   час    він    зв'язався    з   одною    компанією   і    багато    що    вмів.    Звідти    мої    навики.    Трішки   більше    двох   місяців   тому ,   нас  все   таки    знайшли    люди    Охотського ,   заштовхали   в   автомобіль    і    силоміць    привезли    до   його    будинку.  

      Те   що   відбувалось    там ,   ворогу   не    побажаєш   і   можна   побачити   лише   в   жахастиках.    Мені    досі   сняться    мамині    крики   і   ридання. - при   одній   згадці   з   очей    почали    текти    сльози.  -  Він   бив ,   ґвалтував   і   катував   її .   Власноруч.  Вимагав    повернути   якісь    документи ,   які    мама    начебто    вкрала    коли    тікала    від    нього    багато    років    тому.   Вона   ж   присягалась    що    окрім   коштовностей ,   які    він    дарував    їй    за    час    їх    відносин  ,   нічого    не   взяла.   Навіть  речей    не    забрала.   Мама   недовго    витримала.    Можливо   вона   померла    від    катувань ,   а    можливо    в    неї    просто    не    витримало    серце.   Незадовго    до    цього    в    неї    виявили    проблеми    з   серцем.   Вони    залишили   її   понівечене   тіло   біля    мене   на   всю   ніч ,   а    вранці   витягли ,   наче   якийсь   непотріб . - закриваю   обличчя    долонями    і    плачу.   Емір   піднявся ,   зробив   кілька    кроків    до   мене ,   та   потім   зупинився   і   підійшов    до    вікна.  - Я   навіть    не    знаю   що    вони    зробили    з    її   тілом.