Читати книгу - "Знання — сила, або Рятуйте дракона!, Аграфена Осіння"

Фіона знітилася і кинула невпевнений погляд на Клепсіда. Але він навіть не помітив цього, лише ошелешено дивився на Його Величність Шіаса і мовчав. Розмова велась фраморською, але він, звичайно, зрозумів, що Фіона є донькою несподіваного гостя. Не дарма вона стільки сил і часу вклала в його навчання. Як тільки він побачив корону та почув фраморську мову, одразу зрозумів, хто завітав до них у гості. Але, мабуть, не міг збагнути, чому це сталося.

– Дочко, ти пам'ятаєш умови нашого договору? – прогримів голос вельможного татуся: – Тепер я вирішуватиму, коли і за кого ти вийдеш заміж!

– Але тату, – промимрила Фіона, – я змогла протриматися стільки часу і фінансово я тепер повністю незалежна.

Вона озирнулася на Валентайна, ніби він міг їй якось допомогти. Що її вразило, Золотозелений старший ніби й не здивувався появі короля всієї Фраморії у себе в хаті. Він тільки з цікавістю чекав на продовження вистави.

– Нічого не знаю і знати не хочу, – заявив батько розгубленої дівчини.

Фіона позадкувала і наткнулася на хлопця, що стояв у неї за спиною. На кілька секунд виникла тиша, а потім Клепсід, що прийшов до тями, вийшов вперед і акуратно сховав свою дівчину за спиною.

Шіас Фраморський з цікавістю поглянув на нову дійову особу в розмові з дочкою.

– Фіона ваша дочка? – підозріло запитав хлопець.

– Точно, – погодився владика сусіднього королівства, поправив корону на голові і додав, – не спадкова, а спадкоємиця трону...

– Селестіна, – закінчили всі четверо зацікавлених осіб.

І раптом спадкоємець клану Північних Драконів швидко зробив кілька кроків уперед і зупинився майже перед заморським гостем.

– Вітаю короля Фраморії, Шіаса Фраморського в Імперії Драконів, – почав він рішуче фраморською.

Чітко, без жодної помилки або неправильно зробленого наголосу, з паузами в потрібних місцях та акцентами на головне слово у реченні, він виголосив заготовлену Фіоною вітальну промову.

Потім під ошалілими поглядами Шіаса і Валентайна, повідомив, що безліч пам'яток Незарії з нетерпінням чекають на величного гостя. Наприклад... Далі було перерахування найцікавіших місць столиці.

Після цього Клепсід висловив радість, що навіть погода сприяє візиту важливого гостя, оскільки цей візит важливий не лише для всієї Імперії Драконів, але й для спадкоємця клану Північних Драконів, оскільки союз між їхніми країнами...

А далі була, так-так, саме пропозиція об'єднати їхні сім'ї.

Фіона тільки мовчки рот розтулила, слухаючи, як хлопець, що торкнувся її серця, просить її руки у незвично мовчазного батька.

Коли її учень випалив усе, над чим вони з Фіоною стільки працювали, він, нарешті, видихнувся і подивився на главу сусідньої держави.

Але той мовчав, тільки переводив здивований погляд з Клепсіда на Валентайна й назад. А старший драконище раптом зареготав.

Відсміявшись, кинув на гостя глузливий погляд і сказав:

– Шіасе, я ж тобі казав, що якщо вони не повбивають один одного, то порозуміються.

Тепер уже посміхнувся й несподіваний відвідувач:

– Визнаю, ти мав рацію.

– То це була змова? – обурилася Фіона.

– То чому ж ти наказував мені одружитися з цією дурненькою лялечкою Селестіною?

– Гей, – образилася дівчина, – взагалі-то, ти про мою сестру говориш! До речі, тату, а що ж ти мене лякав вісімдесятилітнім старим?

Клепсід похлинувся повітрям і Фіона перевела на нього здивований погляд:

– То це ти, чи що, той дідуган і є?

– Що?! – обурився "старий сморчок", – вісімдесят років для дракона, це ще юність.

– До речі, я не казав тобі, що твоя наречена – Селестіна, – вставив свої п'ять копійок Валентайн, – Я тільки сказав, що вона принцеса Фраморії. Решту ти додумав сам.

– Отже, – ніяк не міг заспокоїтися Клепсід, – ти вважаєш мене старим? Та я...

Він кинувся до дівчини й зграбастав її в міцні обійми. Гарячий поцілунок запалив губи норовливої дівчини, і вона не знайшла нічого кращого, ніж відповісти на його пристрасну ласку.

– Гей! – пролунав грізний голос уважного батька. Але інший батько його зупинив:

– Та ну їх! Нехай цілуються, а ми тим часом краще по чарці рокайського винця пропустимо.

– Але, – не здавався Шіас.

– Ходімо, – повторив Валентайн, – вони самі розберуться.

А молоді й не збиралися сперечатися з цього приводу.

Цю ніч Фіона з Клепсідом провели разом. Її наречений, як людина, яка серйозно ставиться до своїх обіцянок, не поліз у ліжко до своєї нареченої. Він просто не випустив її зі своєї кімнати. Тоді, нарешті, Фіона і почула освідчення в коханні й обіцянки бути вірним і зговірливим чоловіком. До цього Клепсід не ризикував подаючи дівчині надію. Чи мало як ситуація могла повернутися?

Найцікавіше, що в той час, коли Клепсід підтверджував у ліжку своє кохання на практиці, ніхто до них не завалився з черговим питанням: "Що тут відбувається?". Ймовірно, батьки, задоволені, що вдалося вигідно прилаштувати проблемних нащадків, пропустили не по одній чарці рокайського винця.

На світанку, Клепсід провів свою кохану до її апартаментів і, поцілувавши її сто разів на порозі, вирушив до себе. Як людина слова, він не наважився зазіхати на чужу постіль. Та йому це і не потрібно було. 

Хлопець твердо вирішив, що їхнє весілля відбудеться якнайшвидше, щоб він міг бачити кохану у своєму ліжку, коли б не повернувся, і любити її всю ніч безперешкодно. 

Фіона прокинулася вже ближче до обіду, і тільки тому, що прийшла Маріса і розбудила її.

– Пані викладачка, – покликала служниця, ледве відчинивши двері до її кімнати, – вас питають.

Фіона зістрибнула з ліжка і кинула швидкий погляд на екран флейсера, що лежав на тумбочці біля ліжка. Спершу навіть не повірила своїм очам, що вже так пізно. Адже вона повинна була бути на заняттях. Чи не так?

– Хто? – прохрипіла вона, ще не прокинувшись повністю.

– Філ прийшов, – уточнила служниця, – вимагає вас покликати.

– Вимагає? – здивувалася Фіона. – Щось сталося?