Читати книгу - "Як я закохалася в єті, Олеся Глазунова"

Розділ 22. Незвичне ім'я

Соню розбудили незвичні звуки, які були нетиповими для її квартири та будинку Жені. Дівчина відкрила очі та побачила незнайому квартиру.

– Де я? – одразу поставила собі запитання Соня, намагаючись крізь страшний головний біль пригадати, що було вчора, – Точно, ми ж мали ночувати у Алекса. Шикарна обстановка і чого він охоронцем працює, коли живе у таких хоромах?

– О, вже прокинулася? – мовив незнайомий чоловік у шортах та голим торсом.

– А ви хто? Що ви тут робите? Де Женя й Алекс? – посипала питаннями дівчина, бо не бачила поряд знайомих облич.

– Я – господар цієї квартири. Я тут живу. Я не знаю, хто такі Женя і Алекс, – відповів на усі запитання чоловік.

Софія гарячково почала пригадувати вчорашній вечір. У її голові виринали певні спалахи, які ніяк не могли показати усю картину вчорашніх подій.

«Ітака», Дорофєєва, танці, коктейль, настирливий хлопець, танцмайданчик, яскраві плями перед очима, безсилля, білий і пухнастий сніг, єті, який відтягує нахабу та дає йому прочуханки... Стоп! Єті? Так це ж цей чоловік, що стоїть зараз перед нею з ідеальним пресом та прекрасними м’язами. Розтріпане волосся, легка неголеність, аристократичні риси обличчя, прекрасне тіло... Соню, стоп! Це зовсім незнайомий чоловік, а ти у його ліжку!

Дівчина відкинула край ковдри та помітила, що на ній біла футболка на кілька розмірів більша і точно не належить їй. Вчорашня сукня не передбачала наявності бюстгальтера,тому на ній з її білизни були тільки трусики. Мати Василева! Що ж було?

За цим дійством спостерігав чоловік, що назвав себе господарем.

– Після того, як той хлопець кинув тобі щось у коктейль і ти зі своєю супутницею його випили, я спустився з другого поверху, бо побачив його підлий підступ. Поки йшов, твоя подруга десь зникла, а ти пішла танцювати. Той мудидо потягнув тебе танцювати у піну. Коли я знайшов тебе, то твоя сукня зовсім змокла. Після того, як розібрався з тим покидьком, ти знепритомніла. Я вирішив, що на свіжому повітрі тобі стане краще і виніс тебе на вулицю. Ти прийшла у себе на певний час, але не розуміла, що відбувається. Той паскудник підкинув вам якусь гидоту. Я запитував у тебе ім’я та адресу, але нічого не зрозумів з твоїх слів. Посадив у свою машину, на твоєму плечі була сумочка, я сподівався, що там знайдеться якась інформація про тебе, бо ти була в неадекватному стані. У сумочці я знайшов телефон, який розрядився, ключі та гроші. Це мені ніяк не допомогло, – розповідав чоловік. І чим більше він розповідав, тим більшими ставали очі Софії. Вона одразу подумала про Женю. Пригадала, що подрузі стало зле ще раніше за неї, бо вона випила більше того клятого коктейлю. От відчувала вона, що щось може піти не так, було якесь передчуття.

– А як і чому я опинились тут? – запитала дівчина.

– Далі тебе знудило. Я зрозумів, що то реакція організму на ту погань у коктейлі. Я поїхав з тобою до найближчої цілодобової аптеки та купив ліки, які викликають блювоту. Хто знає, що він підкинув вам. Ти випила ліки і знову вимкнулася. Я змушений був везти тебе до себе, бо не знав, твоєї адреси. Сукня була вся мокра через ту піну і тебе постійно нудило, – шокував фактами чоловік. – Я змушений був занести тебе у свою квартину, одягнути тебе у свою футболку, бо мокра сукня – не найкращий варіант. Ти майже усю ніч обіймала туалет та вивернула, напевно, весь вміст шлунку, – мовив чоловік. – Можеш не хвилюватися, нічого не було. В мене сестра приблизно твого віку. Якби я знайшов того покидька, то вмазав би ще раз. Як ти себе почуваєш?

– Паскудно. Я майже нічого не пам’ятаю після того, як пішла танцювати на майданчик. Тільки якісь спалахи. А де мої речі? Мені потрібно терміново зателефонувати, – мовила Соня, подумавши, що Жені могло бути так само погано. Добре, що вона пішла з Алексом і що цей єті виявився порядним хлопцем. Справжнім лицарем. Нічогеньке знайомство, – Дякую вам за все.

– Твоя сукня ще сохне на сушарці, а сумочка у вітальні, зараз принесу. Але в мене немає зарядного пристрою до твоєї моделі телефону, – мовив чоловік та пішов до іншої кімнати.

Соня гарячково згадувала номер телефону Жені. Скільки ж було запитань у її голові. Як вона? Чи не телефонувала бабусі? Боже, ба! Вона ж збожеволіти може, якщо дізнається, що Соні хтось підкинув бридоту у коктейль та їй стало погано, що вона опинилася у квартирі незнайомця у його футболці. Що робити?

– Ось, тримай, – подав Соні сумочку незнайомець. – Якщо ти вже у моєму ліжку, то давай познайомимося. Як тебе звати, любителько пригод?

– Софія. Чи не могли б ви дати мені свій телефон, щоб я зателефонувала бабусі, – озвучила своє прохання Софія.

– Добре. Пропоную, Софіє, перейти на «ти». Мене звати Етьєн, скорочено Ет, – мовив, усміхаючись, чоловік. – Так, таке незвичне ім’я. Моя мама – оперна співачка багато подорожувала. Вона була закохана у Францію та обрала для мене ім’я одного з відомих французів, вважаючи, що ім’я має притягувати славу та успіх. Ось мій телефон.

– Гарна ім’я, хоча я чую його вперше. Зараз є багато незвичних імен. Це дійсно робить людину в якійсь мірі унікальною.

– Ти не уявляєш, як я мріяв змінити це ім’я, але мама одружилася з чоловіком, який мав сина на ім’я Едуард. Ми вчилися у одній приватній школі і нас усі називали Ед та Ет. А потім, коли я подорослішав, зрозумів, що людина робить успішним своє ім’я, а не ім’я створює успішну людину. Телефонуй, я не буду тобі заважати, – мовив чоловік та пішов на кухню.