Читати книгу - "В іншому світі без благословіння богів: шлях до величі, Sunley"

Вона швидко змінила тему:

– Що тепер робитимеш? Може, підемо позаймаємось алхімією? Я екзамен на Мага здала з великими труднощами… Треба серйозніше взятись за навчання.

Дарк кивнув.

***

Наступного дня, прямуючи на заняття після сніданку, Дарк і його супутниці почули уривок розмови між двома учнями, що стояли під аркою біля внутрішнього дворика.

– Чув новину? У Сельвароні намагались убити королеву. Вбивцю знешкодили, але розслідування показало — за всім стояв сам архієпископ.

Другий учень насторожено озирнувся, потім прошепотів:

– Його стратили одразу після суду. А головний храм віддали церкві МелʼСаари, богині мистецтва. Стару церковну організацію взагалі розпустили. І тепер…

– Так, – перебив перший, – королівство Тарґвейн розлютилось. Вони ж шанують Ліарію не менше ніж бога війни, тим паче після заяви архієпископа про появу героя. Кажуть, уже кілька разів бачили їхні бойові кораблі у водах біля Сельварону. Напруження на кордоні росте щодня.

Від цих слів у повітрі повіяло неспокоєм. Дарк мимоволі уповільнив крок. Це вже було не просто політичне тло — щось велике назрівало, і вітер змін, здавалося, дув просто в обличчя.

Дарк похмуро пробурмотів, дивлячись уперед:

— Це звучить дуже… недобре. Якщо конфлікт справді розгориться — боюсь, нас це теж може зачепити.

Ліанна кивнула, злегка зітхнувши:

— Я, звісно, тепер лицар королеви, але поки ми в академії — ми на нейтральній території. Проте… я сумніваюсь, що після випуску нам дозволять просто залишитися осторонь.

Ерріс здивовано глянула на них обох:

— Про що ви?

Ліанна вагалась лише мить, а тоді рішуче сказала:

— Думаю, їй уже можна розповісти. Від секретів мені не комфортно. Ходімо до мене в кімнату — там усе поясню.

***

Зайшовши в кімнату, Ліанна обережно зачинила двері й зробила кілька кроків до центру приміщення. Вона витягла руку й тихо промовила:

— «Звуковий бар’єр».

Магічна хвиля пройшлася кімнатою, і повітря навколо ледь-ледь загуділо. Простір навколо них став ізольованим від зовнішнього світу — ніхто не зможе почути, про що вони говоритимуть.

Ліанна кивнула Даркові, і він коротко, але ясно пояснив Ерріс усе — правду про свій прихід, про статус так званого героя, і про політичні ігри, в які вони втягнуті.

Після цього в кімнаті повисла тиша.

Ерріс сиділа на краю ліжка, опустивши погляд. Вона мовчала довше, ніж очікували. Видно було, що вона намагається все осмислити. Нарешті вона підвела очі:

— То… якщо я правильно розумію… ти, Дарк, з іншого світу. Але ти не герой, просто тебе називають так — через політику. І ви тут, в академії, щоби сховатись від усієї цієї гри?

— Так, — відповів Дарк тихо, але впевнено.

Ерріс повільно видихнула й усміхнулась:

— Значить, я таки вгадала… Ліанна, ти його охоронець, так?

Ліанна лише хитнула головою з легкою, майже материнською усмішкою.

Ерріс подивилась на них обох, трохи насуплено, трохи з докором, але в голосі звучала теплота:

— Ви могли й раніше розповісти. Я вас уже достатньо знаю, щоб сказати точно: ви можете на мене покластися.

***

На заняттях з бар’єрної магії вони сиділи утрьох — Дарк, Ліанна та Ерріс. Лекція була складна, наповнена термінами, які навіть Дарку доводилося обмірковувати кілька разів. Але раптово професорка перервала виклад:

— А тепер, хвилинку уваги, — її голос став урочистішим. — Дехто з вас, можливо, вже чув: незабаром в нашій академії пройде щорічна магічна виставка. Цього разу ми є господарями події. До нас приїдуть учні з академії Етерінарії, щоб продемонструвати свої вміння.

Аудиторія зашепотіла. Навіть ті, хто щойно дрімав над записами, підняли голови.

— Академія, яка покаже кращі результати, отримає додаткове фінансування від Гільдії магів, — продовжила викладачка. — І саме представники Гільдії будуть у складі журі. Більше того, найталановитіші з вас можуть отримати запрошення до Гільдії після випуску.

Ерріс нахилилась ближче до Дарка й прошепотіла:

— Колись вони й мене запрошували… Їм сподобалась моя магія вогню. Але я все ніяк не можу завершити академію, і з часом інтерес згас.

Дарк лише коротко глянув на неї — в її голосі звучали і сум, і гордість.

Професор тим часом завершувала:

— І нарешті, учень, який посяде перше місце в магічному турнірі, отримає персональний жезл, виготовлений на замовлення. Звісно, в межах встановленого бюджету, — додала вона з лукавою посмішкою.

Зал знову загув — цього разу збуджено. Інтерес до виставки відчутно зріс.

Турнір попереду. Це дуже вмотивувало Дарка. Він добре керував водою, вогнем та землею. Деякі закляття, що комбінували ці стихії, він також уже опанував. Але головна проблема залишалася — скільки би заклять ти не знав, із малою кількістю мани їх не використаєш.