Читати книгу - "Ягня з левиним серцем, Шайна Даймонд"

День хоч і був теплим, та не тоді, коли ти в мокрій сукні босоніж ідеш парком. До того ж, сонце от-от сяде і стане холодніше. Так, тітонька не зрадіє, коли побачить її… їх, та й перед бароном не зручно. Барон! Лорейна так різко зупинилася, що дівчинка здивовано вчепилася в неї обома руками. Це просто… катастрофа! Мокру, брудну, розтріпану і босу – такою побачить її барон Клемон і хтозна, що подумає. А втім, байдуже, що він подумає! Міцніше притиснувши дитину до себе, юна леді гордо випрямилася і впевнено рушила до тітки. Одна-єдина думка вертілася в її голові: вона не могла вчинити інакше, не могла покинути дівчинку, а навіть якби й не полізла у воду сама, то поки покликала б когось на допомогу – сталася б трагедія! Ні. Вона вчинила правильно! А тим часом… 

…А тим часом, графиня Блейк подавала шовкову хустинку заплаканій леді Урсулі і намагалася її заспокоїти. Дві хвилини тому, графиня сиділа на лавочці і обережно спостерігала за маркізою Честлі; та ж весело розповідала щось своєму кавалеру. І раптом замовкла, зблідла, схопилася за серце. Наступної миті зірвалася з лавочки і кинулася оглядати все, перелякано озиратися, кликати когось. Мабуть, білявий джентльмен, що її супроводжував, не на жарт злякався такої зміни настрою маркізи, бо квапливо вклонився і зник за найближчим деревом. Бідолашна ж Урсула у відчаї сіла на лавочку, сховала обличчя в долоні і гірко заплакала. 

Спершу Еленор хотіла не звертати на «подругу» уваги, потім схвильовано глянула на Домініка, що все ще знаходився в компанії знайомих, згадала про Лорейну,.. тоді не витримала і підійшла до Урсули. 

Виявляється, маркіза приїхала на прогулянку з чотирирічною донькою своєї сестри. Зараз, леді Урсула шкодувала, що відмовилася взяти з собою няньку дівчинки і поплатилася за самовпевненість. Здавалося б, нічого складного: тримаєш дитину за руку й гуляєш, гуляєш собі,.. а ні – наче крізь землю провалилася. Люсі – так звали дівчинку – мабуть розсердилася, що тітка більше уваги приділяє білявому красеню, а не їй і втекла. В голос, графиня цього, звичайно, не сказала. Порадила покликати кучера і охорону, з якими приїхала маркіза, та пошукати дівчинку гуртом. Урсула у відчаї стиснула руку графині)

Леді Урсула

О, Елен, якщо я її не знайду –

Не знаю навіть, що сестрі скажу… 

Графиня Еленор

Тихіше, мила, заспокойся і не плач! 

Напевно, хтось її все ж таки бачив. 

От зараз вихованку я свою покличу – 

Лорейна допоможе з радістю, зажди. 

(Графиня ще щось хотіла додати, але замовкла: її обличчя із здивованого стало схвильованим, навіть переляканим. 

…Наближаючись до тітки, Лорейна рада була, що графиня сидить, бо хтозна, ще знепритомніє, побачивши вихованку в такому вигляді. Дівчина не встигла нічого пояснити, бо заплакана дама, що сиділа біля тітки кинулась до неї, схопила дитину і притиснула до себе міцніше, ніж до того Лорейна. Графиня теж підвелася і тривожно підійшла до вихованки, будучи не в змозі вимовити хоч слово)

Леді Урсула

О, Люсі, де ж ти була, дитя? 

Я ще ніколи у житті так не боялась! 

Що сталося? Ти вся промокла, 

Юна леді, я вдячна Вам, та поясніть…

Лорейна

Ну, я біля озера гуляла, 

Дитина ж Ваша… впала. 

Ви не хвилюйтеся, я встигла… вчасно! 

А Ви не мати її, часом?

Леді Урсула

Ні, це сестри моєї донька, 

А Ви, мабуть, графині вихованка?

Лорейна

Так, леді Лорейна Грей – моє ім’я, 

Графиня Блейк – це тітонька моя. 

Леді Урсула

Грей... Ви донька генерала? 

Забула я, що в нього є дочка… 

О, вибачте за ці мої слова! 

Я вдячна Вам, Ви Люсі врятували 

Якби не Ви, то ми б пропали.

Лорейна

Інакше я б вчинити не могла, 

Чесно скажу: злякалася і я… 

Графиня Еленор

(Нарешті оговтавшись від почутого, тремтячим голосом каже до вихованки)

Ти впала… в озеро?

Лорейна

Ні, тітонько, не я, а… Люсі 

Я лиш допомогла. 

Все добре, не хвилюйтесь, 

Тільки промокла трохи я.