Читати книгу - "Хірург"

інженера аеронавтики Массачусетського технологічного інституту, диплом Гарвардської медичної школи. Проходив хірургічну інтернатуру в лікарні Пітера Бента Бріґхема. Виховувався матір’ю-одиначкою, працював під час навчання в коледжі та медичній школі. Літає на власному літаку. Та ще й доволі привабливий. Не Мел Гібсон, але може закрутити голову.

Даррен Кроу розсміявся.

– Тільки погляньте, Ріццолі оцінює підозрюваних за їхньою зовнішністю. Жінки-поліцейські завжди так роблять?

Ріццолі кинула йому ворожий погляд.

– Я намагаюся сказати, – продовжила вона, – що цей чоловік міг би звести з розуму не одну жінку. Але, наскільки мені відомо від медсестер, єдина жінка, яка його цікавить, – це Корделл. Ні для кого не секрет, що він постійно запрошує її на побачення. А вона постійно йому відмовляє. Може, це вже почало його дратувати.

– За доктором Фалько варто приглянути, – сказав Цукер. – Але не будемо поспішати з висновками й обмежувати наш перелік підозрюваних. Повернімося до доктора Корделл. Можливо, є ще якісь причини, чому Хірург обрав її своєю жертвою?

Мур підійшов до цього питання з іншого боку:

– А що, як вона не просто наступна в переліку його жертв? А що, як вона завжди була його ціллю? Усі попередні напади були відтворенням того, що зробили з тими жінками в Джорджії. Того, що майже зробили із Корделл. Ми ніколи не думали про те, чому він імітує Ендрю Капру. Ми ніколи не думали про те, чому він націлився на його єдину жертву, яка вижила. – Він вказав на схему. – Ці інші жінки – Стерлінґ, Ортіз і Пейтон – може, вони лише тимчасова забавка? Замінники головної жертви?

– Теорія відплати, – сказав Цукер. – Ви не можете вбити жінку, яку ненавидите, тому що вона занадто сильна для вас. Ви боїтеся її. Тому вбиваєте замінника, жінку, яка уособлює вашу основну мішень.

– Ви хочете сказати, що його справжньою ціллю завжди була Кетрін Кордел? Але він боїться її? – запитав Фрост.

– З тієї ж причини Едмунд Кемпер[42] не міг убити свою матір аж до самого кінця своєї злочинної кар’єри, – відказав Цукер. – Саме вона була його основною мішенню, жінка, яку він зневажав. Та замість неї він зривав свою лють на інших жертвах. З кожним нападом він символічно раз-у-раз убивав свою матір. Він не міг убити її, принаймні не одразу, адже вона мала над ним владу. На якомусь підсвідомому рівні він навіть боявся її. Та з кожним новим убивством він підживлював упевненість у власних силах. Свою владу. І, врешті-решт, він досяг своєї основної мети. Розтрощив матері черепа, обезголовив і зґвалтував її. А як останній акт осквернення, вирвав її гортань і викинув у смітник. Справжня причина його люті померла. Лише після цього він припинив убивати. Лише після цього Едмунд Кемпер здався поліції.

Баррі Фросту, якого зазвичай першим вивертало на сцені злочину, очевидячки стало кепсько від історії про жорстокий фінал Едмунда Кемпера.

– То ви думаєте, що три перші напади, – спитав він, – можуть бути лише репетицією основної події?

Цукер кивнув.

– Убивства Кетрін Корделл.

Мур із болем дивився на усмішку Кетрін Корделл, коли вона вийшла до приймальні, щоб зустріти його. Він добре знав, що питання, з якими він прийшов, зіпсують її гарний настрій. Він дивився на неї і бачив не жертву, а милу і красиву жінку, яка одразу взяла його за руку і, здавалося, не хотіла відпускати.

– Сподіваюся, у вас зараз є час для розмови, – сказав Мур.

– Для вас у мене завжди знайдеться час. – І знову її чарівна усмішка. – Може, хочете чашечку кави?

– Та ні, дякую.

– Тоді пройдімо до мого кабінету.

Кетрін вмостилася за своїм столом і чекала на новини. За останні кілька днів вона навчилася довіряти йому, її погляд був беззастережним. Вразливим. Йому вдалося стати її другом, і тепер він збирався розбити цю дружбу на друзки.

– Цілком зрозуміло, – мовив Мур, – що Хірург полює на вас.

Кетрін кивнула.

– Але ми не можемо зрозуміти чому. Чому він повторює злочини Ендрю Капри? Чому ви стали центром його уваги? Ви знаєте відповідь?

Її очі зблиснули від подиву.

– Й гадки не маю.

– Ми думаємо, що ви знаєте.

– Звідки мені знати, що твориться у його голові?

– Кетрін, він міг би полювати на будь-яку іншу жінку в Бостоні. Він міг би обрати якусь непідготовлену жінку, котра б навіть не підозрювала, що на неї хтось полює. І це було б дуже логічно – знайти собі легку здобич. А ви найскладніший тип здобичі, ви завжди насторожі. А тоді він ще більше ускладнює свою роботу, попереджаючи вас. Дражнячи вас. Чому він це робить?

Гарного настрою як і не було, зникла її привітність. Раптом вона розправила плечі, стисла кулаки і поклала їх на стіл.

– Уже вкотре повторюю – я не знаю.

– Ви єдина людина, яка пов’язує між собою Ендрю Капру і Хірурга, – сказав Мур. – Спільна жертва. Таке враження, що Капра досі живий і вирішив продовжите те, на чому зупинився. А зупинився він на вас. Тільки вам вдалося вижити.

Вона опустила голову і дивилася на свій стіл, на стоси акуратно поскладаних папок. На медичну картку, заповнену її дрібним і чітким почерком. Вона сиділа нерухомо, її руки напружились, суглоби пальців побіліли і кольором нагадували слонову кістку.

– Що ви не розповіли мені про Ендрю Капру? – тихенько запитав він.

– Я нічого не приховала.

– Тієї ночі, коли він напав на вас, чому він прийшов до вас додому?

– Яке це має значення?

– Ви були єдиною жертвою, з якою Капра був добре знайомий. Інших жертв він не знав, то були жінки, з якими він знайомився в барі. Ви були іншою. Він обрав вас.

– Він… може, він розлютився на мене.

– Він прийшов поговорити з вами про роботу. Про помилку, якої припустився. Так ви сказали детективу Сінґеру.

Вона кивнула.

– То була не одна помилка. Серія лікарських помилок. Він зовсім не слідкував за результатами аналізів крові. Ця недбалість увійшла йому у звичку. Раніше того дня у лікарні я посварилася з ним.

– Що ви сказали йому?

– Я сказала, щоб він шукав собі іншу спеціальність. Тому що я не збиралася рекомендувати його для проходження другого року інтернатури.

– Він погрожував вам? Розсердився?

– Ні. І це мене здивувало. Він погодився з моїми зауваженнями. І… і посміхнувся.

– Посміхнувся?

Кетрін кивнула.

– Так, ніби це не мало для нього жодного значення.

Мур аж здригнувся, уявивши собі цю картину. Тоді вона не знала, що за посмішкою Капри ховалася страшна лють.

– Пізніше того вечора, у вашому будинку, – сказав Мур, – коли він напав на вас…