Читати книгу - "Стів Джобс"

Я спостерігав за людьми в Apple, які заробили багато грошей і вважали, що мають тепер жити якось по-іншому. Дехто з них купив собі «Роллс-ройс» і декілька будинків, у кожному з яких була економка, а тоді найняв ще одну людину, яка би керувала всіма тими економками. Їхні дружини робили пластичні операції й перетворилися на химерних ексцентричних людей. Таке життя не було тим, до чого я прагнув. Воно якесь схиблене. Я пообіцяв собі, що не дозволю грошам зруйнувати моє життя.

Не те, щоби він був філантропом. Джобс якось заснував фундацію, але зрозумів, що його дратує потреба працювати з людиною, яку він найняв для керівництва тією організацією, оскільки йому постійно доводилося вислуховувати від неї про «венчурну» філантропію і те, як можна займатися благодійністю, «використовуючи кредит для біржової гри». Стів зневажав людей, які бавилися в показну філантропію або ж уважали, що вони можуть її перевинайти. Колись він нишком послав чек на 5 тисяч доларів, щоби допомогти Лapi Бріліанту заснувати фундацію Seva, яка мала боротися з хворобами серед бідноти, і навіть погодився приєднатися до ради директорів. Але коли Бріліант привіз декількох інших членів ради, зокрема Вейві Ґрейві та Джеррі Ґарсію, в Apple відразу після первинної публічної пропозиції, щоби вони поклопоталися щодо пожертви, Джобс не вийшов їм назустріч. Замість того він розробив винахідницькі способи, завдяки яким пожертвуваний Apple II і програма VisiCalc могли полегшити проведення дослідження сліпоти в Непалі, яке запланувала фундація.

Його найбільшим особистим подарунком були акції вартістю в 750 тисяч доларів — цей подарунок отримали батьки Джобса, Пол і Клара Джобс. Вони продали частину цих акцій, щоби виплатити іпотеку на свій будинок у Лос-Альтосі, а син приїхав на невеличке святкування, яке вони влаштували.

— Вперше в своєму житті в них не було іпотеки, — пригадував Джобс. — До батьків на вечірку прийшло декілька друзів, і це було справді гарно.

Однак Пол і Клара не думали про те, щоби купити кращий будинок. — їх те не цікавило, — сказав Джобс. — Вони були задоволені тим життям, яке мали.

Єдиною розкішшю, яку вони собі дозволяли, був щорічний круїз «Принцеса». Круїз Панамським каналом «був важливим для мого тата», як казав Джобс, оскільки це нагадувало чоловікові про його корабель берегової охорони, який проходив каналом на шляху до Сан-Франциско, де його списали.

Разом з успіхом Apple прийшла слава до обличчя цієї компанії. Inc. став першим часописом, який помістив на обкладинку світлину Джобса — то трапилося в жовтні 1981 року. «Цей чоловік назавше змінив бізнес», — говорилося там. На фото Стів був зображений із акуратно підстриженою борідкою та добре вкладеним довгим волоссям, у блакитних джинсах, світлій сорочці та яскравій спортивній куртці, яка була трохи занадто шовковистою. Він опирався на Apple II і дивився прямо в камеру своїм гіпнотичним поглядом, який перейняв у Роберта Фрідленда. «Коли Стів Джобс говорить, у його словах учувається сенсаційний ентузіазм людини, яка бачить майбутнє і докладає всіх зусиль до того, щоби змусити його працювати собі на руку», — було написано в часописові.

Після цього часопис Time у лютому 1982 року зробив підбірку про молодих підприємців. На обкладинці був намальований Джобс — знову зі своїм гіпнотичним поглядом. Стівен був головною темою номера — як людина, котра «практично власноруч створила індустрію персональних комп’ютерів». У біографічній довідці Майкл Моріц написав: «У двадцятишестирічному віці Джобс очолює компанію, яка шість років тому була розташована в спальні та гаражі будинку його батьків, але очікується, що цього року фірма матиме продажів на 600 мільйонів доларів… Будучи виконавчим директором, Джобс іноді виявляє зухвалість і різкість щодо своїх підлеглих. Він визнає: «Мені потрібно навчитися тримати свої почуття при собі».

Попри щойно набуті славу й багатство, Стів усе ще вважав себе підлітком, який належить до своєї субкультури. Коли його запросили провести заняття в Стенфорді, молодий чоловік зняв свою спортивну куртку фірми Bashford, роззувся, виліз на стіл і сів, схрестивши ноги в позі лотоса. Студенти ставили запитання на кшталт того, коли ціна на акції компанії Apple зросте, але Джобс від них відмахувався. Натомість говорив про свою пристрасть до майбутніх продуктів і про те, що одного дня створить комп’ютер завбільшки з книгу. Розібравши більшість бізнесових питань, Джобс почав запитувати чемних студентів: «Товариство, в нас тут ще є хтось цнотливий?». В аудиторії почулися нервові смішки. «Скільки з вас приймали ЛСД?» Нервовий сміх посилився, і лише одна чи дві руки здійнялися догори.

— Я ходив до школи в часи, коли нас ще не встигла захопити хвиля цілеспрямованості (то було відразу після шістдесятих), — сказав Стів. — Тепер студентство не мислить ідеями ідеалізму, чи, принаймні, ці ідеї далеко не так поширені, як були тоді.

Джобс зауважив, що його покоління було іншим.

— Проте ідеалістичний вітер шістдесятих усе ще дме нам у спину. І більшість людей мого віку, яких я знаю, назавжди ввібрали його в себе.

РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ

НАРОДЖЕННЯ MACINTOSH

Революцію замовляли?

Стівен Джобс у 1982 році

Дитя Джефа Раскіна

Джеф Раскін був типом, якому вдалося зачарувати Джобса, але й розчаровувати одного із засновників Apple він теж був мастак. Раскін мав філософську натуру, міг бути як веселим, так і доволі нудним. Він вивчав комп’ютерні науки, навчав музиці й образотворчому мистецтву, диригував хором та організував підпільний театр. У своїй науковій роботі, яку Раскін писав, будучи аспірантом Каліфорнійського університету в Сан-Дієго, він доводив, що взаємодія користувача із комп’ютером має відбуватися не за допомогою тексту, а радше через використання графічних зображень.

Коли Раскіну набридла викладацька робота, він узяв напрокат повітряну кулю і повідомив ректору про своє рішення зав’язати з учителюванням, пролітаючи над його будинком.

1976 року Джобс шукав когось, хто міг би написати інструкцію для Apple II, і звернувся з цим до Раскіна, який на той час мав свою невелику фірму з надання консультацій. Раскін завітав до гаража-майстерні: Возняк тоді заклопотано щось майстрував за своїм верстаком, а Джобс переконував гостя написати для них інструкцію за 50 доларів. У підсумку Джеф Раскін став завідувачем видавничого відділу Apple. Однією з мрій Раскіна було створити недорогий комп’ютер для широкого загалу. Тож у 1979 році він переконав Майка Маркулу призначити його керівником невеликого дослідницького проекту під кодовою назвою Annie, який би саме цим і займався. Оскільки Раскін уважав сексизмом називати комп’ютер жіночим іменем, він перейменував проект на честь свого улюбленого сорту яблук —