Читати книгу - "У черзі за святою водою"

Теж краще самому? Що він бачить уві сні? «Якби знала, мій миленький, що в тебе на серці, то взяла б і приробила склянії дверця!» А чи хоче жінка тих скляних дверець на своєму серці? Не хоче. Принципово не хоче. Не твоє діло! Не лізь, куди не просять! Не питай, чого в мене заплакані очі! Відчепися! В мене немає настрою! І ти не здатний його створити!

Але й у темному блювотинні пересипань просто так, від дурості, трахань по п’яні та відверто грубих зґвалтувань законного шлюбу пролітають нечасті комети неймовірного чуттєвого досвіду. І не має значення, чи то шлюб, чи не шлюб, чи випадковий, чи тривалий зв’язок. Навіть не має значення, чи поєднує їх висока духовність.

— Ні! — вигукує головна героїня цього есею стара вчителька, — Духовність — це неодмінно! А так буде, коли все буде красиво! Коли він спершу читає вірші, а вже потім…

— …лізе під спідницю!

— Не треба так грубо! Ти ж не така! Навіщо ти хочеш виглядати такою, якою ти не є?

— Тому що завжди ненавиділа різдвяні казочки!

І продовжую шокувати стару вчительку. Є у сексуальній галактиці такий згубний метеор, як швидкий секс. Це коли дія відбувається в непристосованих для того умовах — на роботі, в парку, в гостях, поки хазяйка вийшла на кухню зварити каву. І, як свідчить сама назва, дія відбувається дуже швидко. Чоловікам це дуже корисно як профілактика всіх видів статевих розладнань. А жінка через свої психофізіологічні особливості просто не встигає навіть завестися. Тому швидкий секс — це те, що майже завжди подобається чоловікам і майже ніколи не подобається жінкам. Мов до непролитого унітазу нахилили.

Не можна закидати чоловікам, ніби вони неодмінно хочуть принизити жінку, схиляючи її до швидкого сексу. Скоріше в цьому виявляється їхній хуліганський виклик одноманітному благопристойному життю. Інтуїтивно використовуючи службову, емоційну або якусь іще залежність жінки, чоловік нерідко щиро вважає, ніби жінка відчула таке саме піднесення, як і він.

— То що будемо робити? Провадити роз’яснювальну роботу серед чоловіків?

— Ні! — вигукує стара вчителька, — краще провести роз’яснення серед жінок!

— Як завжди! З жінками працювати легше! Дівчата й вірші вчать краще, і зошити в них охайніші…

— Переконати їх, щоб вони ніколи не погоджувались на таке! — веде своє вчителька, — Хоч би як грала кров! Хоч би яка була любов! Якби всі жінки світу відмовляли негідним чоловікам, то вони би змінилися!

— А ви розумієте, що це нездійсненний проект?

— А от такого ніколи не кажи! Чоловіки повинні зрозуміти: якщо не будуть діяти красиво й духовно, то й нічого не матимуть від жінки! Краса кохання важливіше, ніж оце!..

Останнє слово учителька вимовляє з презирством, гидливо показуючи, що воно таке «оце», кілька разів стискаючи й розтискаючи кулак, як просить робити медсестра, коли міряє тиск. З імпульсивних рухів учілчиного п’ястука, та з останньої фрази, яка так безпосередньо вирвалася з її беззубого рота, роблю висновок, що певний статевий досвід у неї наявний. Не виключено, його їй дала мастурбація, а не конкретний мужик. Не сподобалось радянській педагогині те непристойне відчуття, яке вважається вершиною кохання! І вона, зрештою, права. Бо, зазвичай, це не вершина, і навіть не провалля. Це ще гірше. На початку цього есею ми згадували медичний дискурс, в річищі якого це є скорочення піхви. Бо ж навіть цей такий бажаний ефект іще не відкриває брами в ті краї, де чоловік і жінка, які кохаються, стають богами.

«Ти чекав на мене…»

Ти чекав на мене

біля столика просто неба

я прибігла

щоби попрощатися з тобою назавжди

ти підсунув до мене

чашечку з вже геть холодною кавою

і ми удвох

мовчки дивилися на галасливу вулицю

і на той тролейбус нової марки

і на автобус який сигналив велосипедисту

і на жінку на протилежному боці вулиці

яка марно намагалася зупинити таксі

вони потрапили на фотоплівку нашої пам’яті

і житимуть там

допоки на протилежних кінцях планети

житиме хоча б один із нас.

4. Подорожній посту не держить

Моє Айованське коріння

Від Джекоба, Майка, Тома рід свій веду,

Від грубих старих селян, міцних до самого скону.

Їх руки однаково твердо тримали рушницю й вузду,

Вправно тримали ніж, виманюючи бізона.

Робили зі шкіри клямки, а зі стертих підків

Добре знали вони, як кувати залізо;

Вгадували погоду, відгодовували кнурів,

Відали, скільки сіна напевне в комору влізе.

Єва, Аліса, Рейчел народжували мене,

Жінки, що довбали землю, тягали кукурудзиння,

Пекли гречані млинці, варили пиво міцне,

Плели і шили одежу в довгі ночі осінні.

Народжували у муках, їли хліб у скорботі,

І в поті лиця трудились, і блимав вогник свічі,

І не було допомоги, й кінця не було роботі,

Й вовки в безмежжі прерій страшно вили вночі.

Коли вони дерева, щоб будувати паркани,

Тягли і крізь літню спеку, і крізь суворі сніги,

Той шлях здорового глузду за обрії виживання

Робив їх іще міцнішими і додавав снаги.

Тут, у несправжньому світі думок і міфів,

Що від їхньої міці лишилось у спадок мені?

Велике неоране поле, початки, як віхи,

І руки, що зможуть те, чого не вміли вони.

Поль Енгл, переклад з англійської Євгенії Кононенко

Це було в Калузі

Дні слов’янського єдінства пройшли урочисто і пишно з великою кількістю осетрів, стерлядей, сьомги, головізни, водки та російського духовенства. До широкомасштабної програми святкувань входили міжнародна конференція, молєбєн у Свято-Троїцькому кафедральному соборі, хресний хід до центрального майдану Калуги Старий Торг, концерт майстрів мистецтв «Любить. Молиться. Пєть. Святоє назначеньє», а також грандіозна музично-драматична композиція «Спасі і сохрані». Другорядні пункти культурно-освітньо-релігійно-оздоровчої програми, такі як відкриття виставки «Духовноє наслєдіє» або виступлєніє пісатєлєй Росії біля памятніка Пушкіну для почесних гостей свята, до яких приєдналися цього року й гості з України, організатори замінили прийняттям у мера Калуги, обідом у митрополита Крутицького й Коломенського Ювеналія, вечерею в калузького