Читати книгу - "Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає"

чи до Саво. Може бути, що і від цього зростає якість життя. Я не знаю, чому і як так відбувається, але визнаю, що це можливо. Поїхати в село і за місто на природу — не те саме. У Фінляндії є містечка, де багато дерев і кущів. Є літні дачі зі сплюндрованими берегами і втоптаними дворами. Вони близько до природи, і з вікна сауни видніється край лісу. Той ліс — теж не природа, а поле, яке селяни використовують для того, аби дещо підвищити якість життя. А втім, ліс — майже природа. Наші водойми багато в чому схожі на природні, але вода хімічно оброблена і риби в ній, як минулорічного снігу.

Оскільки природи вже не настільки багато, як у мріях «зелених», природу потрібно створити заново. Треба дивитися документальні передачі по телевізору. Там показують первісну природу і справжнє життя її жителів. Читаючи газети, можна ловити рибу і полювати, а отже, бути ближчим до природи. Так покращується якість життя.

Якщо говорити про якість життя, не треба вплутувати природу. Європеєць убив природу ще сотні років тому. Натомість її місце посіло протистояння людських потреб і бажань природним явищам і формаціям, використовуваним для різних цілей. На думку спадають мандри, блукання, спорт, риболовля і збір урожаю. Я рекомендую цілком нову і, на мій погляд, компетентну позицію. Природа не покращує якість життя, бо її дуже важко знайти (без телебачення, звісно). Найкраще насолоджуватися деревами, птахами, сонцем, рибами, квітами, кажанами і травою. Коли бачиш дерево, слід подумати: як чудово, ось велике дерево, на ньому багато листя і воно шелестить на вітрі. Коли бачиш ворону, слід насолоджуватися разом із нею і дозволити їй стрибати по асфальті з папером від сосиски з гірчицею на дзьобі. Очерет гнеться на вітрі та приємно лоскоче ноги. Кажан намотує вночі кола між деревами. Часом він бачить, часом ні. З ним весело літати. А створене творцем сонце світить як добрим, так і злим.

Як це стосується рівня життя — і чи стосується взагалі? Кожен може насолоджуватися деревами і сонцем. Це найсправжнісінька правда, але вилазки на природу найкраще робити тоді, коли шлунок повний і думки безтурботні. Коли рівень життя приведений до ладу, починаються пошуки якості життя. Якість більше не потрібно купувати, вона безкоштовно дістається тим, хто вдовольнив свої потреби. Тоді з’являється час насолоджуватися деревами і кущами. Пташиний спів звучить краще. Часто якість життя дістається задарма. Якщо голодний і пригнічений, важко чим-небудь насолоджуватися. Марно говорити про якість, якщо базові речі не в порядку. Лише тоді, коли вони доведені до ладу, можна сідати в позу дзен і обіймати дерева чи сидіти на причалі, звісивши ноги у воду і ні про що не думаючи. Щастя в тому, що не треба ні про що думати. І в цьому допомагають ті маленькі природні речі. Японці дивляться на квіт сакури і гору Фудзі. Їх можна побачити лише в певну пору року, але саме тоді кожен хоче бути на місці.

Досягнення якості життя залежить від рівня життя. Але рівня життя не досить. Мати в розпорядженні гроші та матеріальні ресурси, звичайно, важливо, але життя настільки несподіване, що благополуччя теж потрібне. Інакше кажучи, хоч би наскільки фіни були багаті, вони не відмовляться від переваг благополуччя. Що таке благополуччя, якщо не те саме, що рівень чи якість життя? На це запитання ми дамо відповідь у наступному розділі, де поговоримо про такі любі нам державу і суспільство загального добробуту.

3.3. Благополуччя

3.3.1. Благополуччя всім і кожному

Слово «благополуччя» належить до часто вживаних слів фінської мови. Люди люблять благополуччя. Це виключає благополуччя з когорти суспільствознавчих понять. Рівень і якість життя — наукові терміни, значення яких не завжди зрозуміле, якщо говорити простою мовою. Втім, вони мають притягальну силу, тому їх уживають, глибоко не замислюючись. Але їхнє справжнє значення виникло у хворому мозку соціологів. Такий самий принцип діє для поняття добробуту, коли йдеться про державу чи політику загального добробуту. Почнімо зі значення і вживання поняття благополуччя у простій мові. Воно близьке до щастя, на відміну від введених суспільство­знавцями понять. Тих щастя цікавить мало.

Квіти квітнуть, якщо їм давати любов і «Субстрал», було сказано в рекламі. З квітами слід говорити заради їхнього благополуччя. Мовою науки це означає, що, коли людина видихає, квіти отримують діоксид карбону, тобто більше благ, ніж раніше. Квіти, про які піклуються у такий спосіб, — щасливі. Лише погані люди заперечують благополуччя квітів. Якщо заявити, що слово «благополуччя» не стосується квітів, ми посягаємо на їхню можливість бути щасливими. Це даремно і жорстоко. Квіти причетні до благополуччя і великого кола щасливих створінь. Квіти роблять людину щасливою, і людині слід робити квітку щасливою. Усе добро взаємне. Квіти покращують якість життя. Вони є вагомою частиною естетики середовища, і коли квітнуть на природі, і коли їх вирощують у горщиках вдома. Дім без квітів — сумне й непривітне місце. Квіти є передумовою якості життя. Квітка — друг людини. Також зелені рослини, які не квітнуть, покращують якість життя, навіть кактуси вдатні до такого діла. Давайте робити наших зелених друзів щасливими.

Тварини благополучні, якщо про них піклуються. Благополучні тварини — гордість свого власника. Про інше не варто навіть говорити. Мучителі тварин та інші злі люди — проблема, з якою мусимо щось робити. Зосередимося на хороших людях і благополучних тваринах. Здається, що благополуччя тварин передусім є благополуччям домашніх улюбленців і свійських тварин. Благополуччя — наслідок людського піклування і забезпечення умов життя. Людина дбає про благополуччя тварин, чим робить їх щасливими. На благополуччя диких тварин людина не може і не повинна впливати. Тварин треба залишити в спокої, щоб вони мали змогу жити своїм життям в умовах, передбачених для них творцем. Щось, звісно, робити можна. Зайцям не можна дозволяти плодитися настільки швидко, що внаслідок жахливих хвороб їхня популяція починає зменшуватися. Якщо немає природних ворогів, популяцію слід зменшувати відстрілюванням. Ця правда може завдати болю, але що поробиш, коли зайців у міських чагарях розвелось аж надто багато. Лисиць би побільше. Але вони теж переживають надмірне зміцнення популяції. Вони не благополучні. Людина мусить і їм допомогти.

Буває, щастя тварин примножують зимовим годуванням, як з явним успіхом було зроблено для орланів-білохвостів. Для птахів і комашок добре лишати в лісі трухляве дерево і великі чагарники, де вони ховаються і гніздяться. Людському естетичному чуттю нелегко знести такий безлад, але естетичні потреби людини відходять на другий план заради благополуччя тварин. Справи такі: що менше