Читати книгу - "Парі на каченя, або Пограємось хлопчики , Тіна Вітовт"

Доки я витріщалася на нового кавалера, а подивитися там було на що, підійшли Артем з Тимуром. Такі насуплені, аж страшно, лимона з'їли чи що. На мене майже не дивляться, пропалюють дірки у моєму залицяльнику. Він таким самим поглядом зустрічає і їх.

Спробувала вивернутися з обіймів, та де там, тільки сильніше притис до себе. Нахилився та сказав на вухо.

- Стій тихо, зараз розберуся, - ох який голос, аж мурашки пішли табунами по тілу, надіюсь він не помітив моєї реакції на нього.

- Я з ними...

- Кажу ж, зараз розберуся, - перебив, навіть недослухавши.

Та що з тобою не так, красунчику? Хіба не бачиш - нариваєшся на двох злих хлопців. Вони ж не просто так за мною слідкували. А можливо він і не бачив, що ми з подругою не самі прийшли, а із супроводом хлопців.

Чи тобі гострих відчуттів забракло? Вирішив відшукати пригоди на свою п'яту точку, безумовно, інакше не стояв би стовпом зараз. Чи хлопці усі такі шукачі пригод? Оце питання так питання. Звідки мені знати. Я раніше не особливо приділяла увагу вивченню таких тонкощів.

Але не варто забувати, я прийшла із хлопцями. Не важливо ким вони мені приходяться, і те що я на них ображена, але зараз мене цей нюанс якось не сильно цікавить. Та і те що була думка насолити тим заразам вредним, але ж не таким чином.

Використовувати інших задля досягнення ... а задля чого взагалі? Помсти? Так ще не встигли вони нічого начудити особливо поганого, щоб ним мститися. Та і для чого, що це дасть мені?

Я можу нашкодити, як те кошеня котре образили. Та на капості різні - завжди будь ласка. Все ж таки я трохи шкодлива дівчинка. Вік дозволяє. Це після потрібно буде стати серйозною, як працювати піду. І то сумніви мене беруть, що стану занудною тітонькою. Представила себе, так років за десять-п'ятнадцять, пирснула від сміху. Та ні не змінюся я настільки сильно.

Хлопець дивно глянув на мене. Що мій смішок не зрозумів? А і не потрібно. Я сама себе ще погано знаю.

Доречі, а що Лєра? Подруга теж обзавелася новим залицяльником, так само як і я. Чи у неї все простіше ніж у мене.

Огледілася, Стас біля Лєри чатує, обійняв, показуючи що дівчина зайнята, і стріляє по сторонам попереджувальними поглядами - "не підходить, може і шваркнути". Їх всі обачно минають стороною, бачать що хлопець здатен і обороняти свою дівчину кулаками, якщо буде потрібно. Мабуть також були спроби позалицятися, якщо він так себе веде. Невже приревнував Лєрку? То він до неї і справді не байдужий. Я ж не помилася?

Не могла зрозуміти, чому така напруга відразу стала навколо. Що такого, ну подумаєш звернули на мене, і не тільки, увагу. То що тепер розбірки розпочинати?

Це ж нормально, проявляти знаки уваги та залицятися. Ми все-таки на вечірці, якщо що. Самі ж хлопці нас сюди притягли, ми не особливо і рвалися. Ну подумаєш, трохи потанцювати, може зі спокусливими рухами і переборщили. Але нічого протизаконного та вульгарного не робили.

Залицяльників назбиралося, хоч греблю гати. Де ви хлопці раніше були? Це якийсь закон підлості.

Кавалери, та щоб їм неладно стало, як не було то жодного, а як тільки на горизонті з'явився один, то так і наче пуп розв'язався - посипалися на мене, як з рогу достатку.

От і як тепер з ними всіма розбиратися? І як на зло всі як на підбір - красені. Та хай вас качка копне.

Знову звернула увагу на хлопців коло мене. Постояли. Очиськами поблимали. Посміхнулися. Та потисли руки, як старі знайомі.

Та вони знайомі! От трясця. Так тільки мені щастить? Чи ще хтось зі мною посперечається за удачу?