Читати книгу - "Вороги чи майбутні коханці, Mary Kons"

Макс 

Невдовзі я вийшов з своєї кімнати у іншому вбранні. Каміла схоже і досі не зібралася тому я сів на диван знову відкриваючи телеграм. Потім з нього я перейшов у тік ток. На мені були чорні джинси, і біла сорочка оверсайз. На спинці дивана стояла моя чорна шкіряна накидка. Все ж осінь прийшла і вечори уже не такі теплі. І не відомо до котрої години ми затримаємося у клубі. Завтра ж субота. Вихідний,так що не здивуюся якщо до ранку вдома не появимося. Але те,що Каміла погодилася махнути з нами мене здивувало. Ну скажу відверто,не схожа ця дівчина на тих,хто часто буває у таких гучних місцях. Тому я і здивувався.

 Моє гортання рекомендацій перервав стукіт підборів. Я повернувся назад і затримав свій погляд на дівчині. Легка біла сукня рівна колін, з відкритим одним плечем привернула мою увагу. На талії чорний пояс, на руці якийсь браслетик. Волосся пряме, передні пасма зачеплені десь на потилиці.А цокали її босоніжки на великій шпильці. Ну такого наряду від неї я не очікував.Та ще й макіяжу,найбільше в око попадала яскрава червона помада на її губах.

-Щось не так? Ти надто довго на мене дивишся.-сказала вона.

-Та...ні. Просто здивований зміні твого стилю.Поїхали?

-Так.

Я піднявся і ми покрокували до виходу з квартири. Вже в авто  Каміла озвалася.

-Можна радіо включити? Тобі не заважатиме?-спитала вона

-Ні. Вмикай.

Ну так,зміна мого вірного моцика на автомобіль принесла деякі як плюси так і мінуси. І музика ввійшла у цей список. За хвилину у салоні авто залунала музика котра викликала посмішку на обличчі Каміли. Здається,це був Yaktak Поруч. За хвилину я чув як Каміла тихо підспівує. І тут мені в голову прийшла цікава ідея. Дах в цієї машини ж спускається. Я нажав на кнопку на панелі і він поїхав. Каміла подивилася вгору здивованими очима а потім на мене.

-А так можна було?-спитала вона з посмішкою.

Я знизив плечима.

-Щойно згадав про цю штукенцію. Не боїшся зачіску зіпсувати? Я можу назад підняти якщо щось.

-Ні...це чарівно.

Так як до клубу довелося їхати п'ятнадцять хвилин то дорога виявилася дуже веселою. Я посміхався коли Каміла починала підспівувати знайомим пісням,сказати чесно я був здивованим бо з усіх дівчат співи котрих я коли небудь чув то Каміла найбільше удачно попадала принаймні у ритм. 

Коли ми прибули до пункту призначення,я все ж підняв дах і ми вийшли з машини. 

-Каміла,ти чарівно виглядаєш.-щойно побачив нас озвався Віктор.

-Дякую .-сказала вона посміхаючись.

Ми зайшли в клуб і одразу ж піднялися на другий поверх де у нас був закладений столик. Звідси було чудово видно танчпол, діджея і безпосередньо всю нижню частину. Такий собі балкончик. 

Я сів на диван а біля мене помістилися Стас і Вадим. 

-Ох,як давно ми не були у клубі? -спитав Вадим спираючись на спинку.

-Не так давно. Місяць тому.-нагадав Віктор йому.

-Не ні. У вас з пам'яттю погано. Ми були три тижні тому. В день коли у Стаса моцик стибзили.-сказала Божена котра сиділа навпроти мене.

-Точно. Про моцик, сподіваюся нині це не повториться.-сказав Стас скривившись.

До нас підійшов офіціант щоб прийняти замовлення. І ми почали з легкого, Камілі і Боденф шампанського а нас з хлопцями пиво. Невдовзі дівчата пішли у низ танцювати а до нас приєдналося трійко дівчат. 

-І чому такі хлопці самі сумують?-спитала одна з них.

-А можливо ми на вас чекали.-сказав Стас посміхаючись.

Схоже,вони сприйняли це як запрошення бо невдовзі одна з них розмістилася у Стаса на колінах. Одна підійшла до мене.

-А ти? Чому такий сумний і серйозний?

Я глянув на неї. Висока брюнетка, у топі та коротких шортах.

-Піди знайди собі когось другого.-відповів я їй а тоді підвівся щоб спуститися вниз.

Не знаю чому,але вона зараз зовсім не приваблює. Я пішов на бартде замовив віски. Перевищивши склянку зауважив на собі погляд. Повернувся і побачив Яну. Я підняв обидві брови.

-Знаєш,не думала що ти настільки професійний у випивці.-сказала вона підходячи.

Я роззиргувся і зрозумів що вільних стільців на даний момент тут немає.

-Ну,не суди з першого погляду. А ти тут що робиш?-спитав язауівживши що вона вже підійшла набагато ближче до мене. 

-Та ось думаю піду розважався. І тебе бачу. Як думаєш,знак?-спитала вона посміхаючись.

-Мені здається чи ми це пройшли?-спитав я відповідаючи на її посмішку.

-Що пройшли?-спантеличенг спитала вона.

Я поглядом ковзнув по її руці,котра була вже поверх моєї. 

-Ну,мені здається чи ти знову починає зі мною фліртувати...

Вона голосно засміялася.

-Ні. Це ми уже точно прийшли. Ти занадто неоднозначно сприймаєш мої дотики. Доречі, ти ж наче б то джентльмен. -сказала вона напевно натякаючи щоб я вступив їй стілець.

Але я різко посадив її собі на коліна чуючи її переляканий писк.

-Ти здурів?-спитала она.

-Ні. Тобі ж подобається сидіти тут. Так що навіть не вдавай обуренням.-сказав я дивлячись у її очі.

А тоді покликав бармена і замовив іще склянку віски і коктейль для Яни. Я вже взяв замовлення як мій погляд впав на білу сукню і іще одну світловолоса дівчину. Я уже і забув про Каміла. Але здається їй і з Боженою не погано. Не розумію чому,але наступних десять хвилин я тільки те і робив що шукав поглядом Каміла. 

-Ти серйозно?-спитала Яна наче обурено.

Я знову повернув погляд на неї.

-Тобто?

-Ну ти посадив мене на свої коліна,а сам дивишся на свою сестру. Здається вона б сала бути на цьому місці.

-Яна,з чого ти взяла що вона має бути на твоєму місці? В решті решт ти сама сказала, що вона моя сестра!

-Макс, що б ти не казав на твоєму лобі все написано. Тому я напевно піду,знайду собі іншу жертву для сьогоднішнього вечора. А ти не пропадай. Я завжди чекатиму твого смс. Можливо іще треба буде зіграти твою дівчину.-сказала вона посміхаючись і встала.