Читати книгу - "Як не померти на самоті, Логан Урі"

У цьому й полягає проблема. У дослідженнях послідовно доведено, яким впливовим є чужий приклад. Значно легше повірити, що щось є можливим, коли спостерігаєш, як це робить хтось інший — чи то пробігає милю за чотири хвилини, чи з’їдає сімдесят три хот-доги менш ніж за десять хвилин (#життєві_цілі). Наприклад, жінки значно частіше стають винахідницями, якщо виросли в регіоні, де живе багато власниць патентів. І, власне, вони в основному отримують патенти в тих самих галузях, що й винахідниці старшого віку з їхньої місцевості.

Те саме стосується і взаємин. Ми всі хочемо створити повноцінні партнерські стосунки, але це важче без зразків для наслідування. Багато моїх клієнтів зізнаються, що їм страшно через те, що вони не знають, якими мають бути повсякденні міцні стосунки («Як здорові пари вирішують конфлікти? Як щасливі подружжя разом ухвалюють рішення? Як успішно прожити решту свого життя з однією людиною?»), бо вони не були свідками такої поведінки власних батьків.

Навіть тим із нас, хто плекає найкращі наміри щодо взаємин, може бути складно, бо ми не бачили плідних стосунків у реальному житті.

  Є значно більше видів стосунків

Багато пов’язаних зі взаєминами питань, відповіді на які ми шукаємо сьогодні, взагалі не спало б на думку нашим пращурам, які випасали верблюдів. Наприклад: «Ми зустрічаємося чи це просто секс?» або «Розлучитися зараз чи почекати, доки закінчиться весільний сезон?» Ми звіряємося у своїх стражданнях близьким, не знаючи, чи закохані ми у нового знайомого, або почуваючись спустошеними після перших побачень, які ні до чого не призведуть.

Тепер завдяки новим надійним способам конт­ролю народжуваності та досягненням у репродуктології люди спроможні обмірковувати й нові питання, як-от «Чи хочу я дітей і якщо так, то коли?» (навряд чи мисливці-збирачі не спали ночами, думаючи про це).

Окрім наукових досягнень, ми також обираємо з багатьох форматів побачень і довготривалих стосунків. Ми замислюємося над такими питаннями, як: «Чи моногамні ми?» та «Що таке взагалі моногамія?»

Певною мірою ці питання захоплюють. Хто не волів би бути вільним і контролювати власну долю? Але в якийсь момент усі ці варіанти та перспективи можуть змусити нас бути не вільними, а пригніченими.

Ми відчуваємо тиск, бо маємо вирішити «правильно».

Окрім усього цього, нас засипають посилами про правильні рішення. Усі, від публічних осіб, як-от головна операційна директорка Фейсбука Шеріл Санд­берґ (яка сказала: «Я щиро вірю, що найважливіше кар’єрне рішення, яке ухвалює жінка, — це рішення про те, чи буде в неї супутник життя та хто ним стане»), до наших батьків («Не припустися тих самих помилок, що і я!»), нагадують, як життєво важливо не помилитися в цьому.

Може здатися, що все наше життя залежить від одного рішення — з ким побратися. Особливо це стосується жінок, на яких тисне потреба швидко знайти чоловіка, якщо вони хочуть до певного віку народити дітей.

  Але надія є!

Ми можемо взяти особисте життя під контроль, навчившись краще розуміти себе: що нас мотивує, що бентежить, що нам заважає. А ось тут на допомогу прийде біхевіористика — і ця книга.

Ключові висновки

1. Вибудовувати взаємини зараз важче, ніж будь-­коли раніше. І можете говорити своїй мамі, що я так сказала.

2. Ось чому:

• Ми самі визначаємо власну особистість, на відміну від наших предків, життя яких визначалося їхньою громадою.

• Нам доступні тисячі варіантів, які пробуджують у нас сумнів у власних рішеннях.

• Нам незатишно ухвалювати важливі рішення, коли не можемо докладно розглянути всі варіанти.

• Соціальні мережі змушують нас думати, що в усіх інших взаємини є більш здоровими та щасливими порівняно з нашими.

• Занадто мало хто з нас має гарні приклади для наслідування.

• Існує набагато більше форматів побачень і довготривалих стосунків.

• Нас засипають посилами про потребу ухва­лення «правильних» рішень і про те, що такі правильні рішення взагалі існують.

3. Але надія є. За допомогою біхевіористики ми можемо взяти під контроль особисте життя.

Розділ 2. Три тенденції побудови взаємин

Чи доводилося вам колись роззиратись навкруги та дивуватися: «Чому всі, крім мене, знаходять кохання? Мені подобається моя робота, подобаються мої друзі, я сам собі подобаюся. Чому ж ця частинка мого життя досі не на місці?»

Я чула такі слова майже від усіх своїх клієнтів. Відтак з’ясувала, що багатьом із них вибудовувати взаємини заважають сліпі плями — шаблони поведінки, що не дають їм змоги знайти кохання, але які вони не здатні розгледіти самотужки.

Я подала найпоширеніші сліпі плями у вигляді схеми з назвою «Три тенденції побудови взаємин». Так, на заваді представникам кожної групи стоять нереалістичні очікування — щодо себе, партнерів чи романтичних стосунків.

Нижчевикладений тест допоможе з’ясувати притаманну лише вам тенденцію побудови взаємин, тобто визначити перешкоду набуття останніх для того, щоби позбутися шкідливих звичок і виробити нові. Те, що тенденція зумовлює поведінку на кожному етапі стосунків, увиразнює надзвичайну важливість її виявлення: це стане першим кроком на шляху пошуку кохання.

  Тест: три тенденції побудови взаємин

Інструкція

Прочитайте кожне твердження і вирішіть, якою мірою воно стосується вас. Позначте цифру, що відповідає вашому варіанту:

1. Зовсім на мене не схоже.

2. Трохи схоже на мене.

3. Та це ж про мене.

Підрахунок балів

Романтик: підрахуйте бали за кожне третє запитання, починаючи із запитання 1 (сума відповідей на запитання 1, 4, 7, 10, 13, 16) __________________________

Максималіст: підрахуйте бали за кожне третє запитання, починаючи із запитання 2 (сума відповідей на запитання 2, 5, 8, 11, 14, 17) _________________________

Невпевнений: підрахуйте бали за кожне третє запитання, починаючи із запитання 3 (сума відповідей на запитання 3, 6, 9, 12, 15, 18) _________________________

За який із варіантів ви отримали найбільше балів? Це і є ваша тенденція побудови взаємин.

Романтик

Ви хочете знайти споріднену душу й жити разом довго та щасливо, мов у казці. Ви любите кохання. Ви вважаєте, що самотні, бо