Читати книгу - "Запорізький марш з реквіумом, Ольга Іваненко (Ольга Джонс)"

Максим сподівався, що сюрпризи з Карамелькою скінчилися, але, мабуть, він по торопився зі своїми думками. Виявилося, собаку захитувало в машині. І шляхом до місця події довелося йому тричі зупинятися на трасі, щоб дати собаці подихати свіжим повітрям і почистити салон.

Юлія активно в цьому допомагала своєму колезі та намагалася заспокоїти чоловіка, що собачка скоро до всього звикне. І вони ще стануть найкращими друзями. Максим не вірив у ці слова. І переконався того моменту, коли Карамелька підняла страшний гавкіт на місці інциденту.

Вона гавкала і гарчала на труп, що дуже всіх здивувало. Здавалося б, якби не повідець, вона б накинулася на задубіле тіло і розгризла б його. І це при тому, що до інших вона виявляла максимальну дружелюбність та облизала всіх студентів.

Довелося Юлі забрати Карамельку та повести на прогулянку.

– Сховав свого звіра? – звернувся до Максима офіцер із сусіднього відділення на ім'я Олексій. - Ти дивися, таким вовкодавам треба намордник одягати.

– Дуже смішно, – Максим перевів на співробітника незадоволений погляд. – Краще скажи, що вже відомо.

– Постраждалого звати Олександр Лебеденко, – почав офіцер. - Таємно зустрічався з дівчиною Настею з другого курсу. Знайшли його двоє студентів уночі, прямо в цьому сараї, у сіні.

– А чому таємно? – уточнив Максим. – Віросповідання не дозволяло?

– Хлопець цієї Насті, – похитав головою Олексій. - Свідки кажуть, що він дуже ревнував свою дівчину і в день вбивства був дуже злим, дізнавшись, що вона йому зраджує. У нього зараз беруть свідчення у фургоні. Так само, про всяк випадок, затримано другокурсника Миколу, якому постраждалий боргував невелику суму грошей. На жаль, більше підозрюваних не виявили.

– А як вбито постраждалого? - уточнив Максим, записавши все в блокнот.

– Удар тупим предметом у потиличну частку, – офіцер вказав на протокол. – Судячи з усього, тіло перенесли та сховали. Його таємна шанувальниця зараз заливається сльозами, і дізнатися в неї нічого неможливо.

– Думаю, у нас вийде її заспокоїти, - поряд з'явилася Юля з Карамелькою на руках. – І допоможе нам у цій справі це миле пухнасте створіння. Адже усі люблять коргі.

– Я не люблю, – Максим невдоволено глянув на свого собаку.

– Ще полюбиш, – Юля схопила співробітника за руку і повела у бік двору, де сиділи студенти та активно обговорювали те, що сталося.

– Ти Настя? - Юля підійшла до дівчинки, яка плакала в оточенні подружок.

Та часто закивала і голосно схлипнула.

– Я розумію, тобі дуже важко, але, може, ти щось згадаєш потрібне, і допоможеш нам і цьому чарівному песику?

Карамелька вирвалася з рук Юлії і почала ретельно обнюхувати студентку.

– Ой, яка чарівна крихітка, – крізь сльози сказала дівчина. - Та нема чого мені розповідати. Я справді вранці спілкувалася з Сашком. Але згодом була репетиція. А потім ми з дівчатками з нашого курсу купили суші та обідали у своїй кімнаті. Більше мені розповісти нічого.

- Ви не покидали кімнату до вечора? – уточнив Максим.

- Ну, виходили в туалет, і покурити, тільки не розповідайте це керівнику, будь ласка, - сказала Настя і витерла сльози. – А, так, святкували літню зустріч із однокурсниками. Самі розумієте, не щоразу зберешся всім складом серед літа. Хоча, тепер жалкую, що через це світо довелося зустрітися. Може, все б добре було.

– Розумію, – кивнув Максим і, давши ще трохи поспілкуватися Карамельці зі студентками, потяг її до фургона, де були головні підозрювані.

Там було надто голосно. Двоє хлопців, перебиваючи один одного, намагалися довести свою непричетність до вбивства.

– Начальнику, та ким ви мене вважаєте, повісивши вбивство тільки через ревнощі? - кричав підтягнутий високий хлопець. - Так, я сердився на Настю. Але Сашко був, ніби, ні до чого. Це вона мені зраджувала, а не він.

– Що ти намагаєшся довести, якщо мене підозрюють за п'ятисотку, – бубонів другий студент.

Максим посміхнувся через розмову цих двох хлопців, і після невеликого опитування вирушив шукати співробітницю.