Читати книгу - "Запорізький марш з реквіумом, Ольга Іваненко (Ольга Джонс)"

Юлія сиділа на сходах сільського клубу та крутила в руках телефон.

– Що думаєш? - побачивши співробітника, запитала вона. – Опитав підозрюваних?

– Вислухав їхні аргументи з матюками про те, що вони б в жодному разі не образили б свого товариша, - кивнув Максим. – Утім, у бандуриста мотив слабкий. Тай, і, хлопець невисокий, щоби з такою силою вдарити постраждалого. А ось другий, якому його подруга зраджувала з усіма, хто рухався, це його ж слова, вважаю, міг піти на вбивство з ревнощів.

– А алібі у них є?

– Обидва бродили околицями після розважальної програми. Тож, на жаль, ні.

– Олег не винен, – підбігла почервоніла Світлана до поліцейських. – Я можу за нього поручитись. Я стежила за ним. І бачила, як він ходив аж до станції та назад.

– А навіщо ти за ним стежила? – здивувалася Юлія.

– Він мені подобається, – ще сильніше почервоніла студентка. – Тільки не кажіть йому про це. – Усі дівчата зібралися їсти суші. А я їх не люблю. Тому й вирішила простежити за Олегом. Він, щиро, просто гуляв. Настя йому часто зраджувала, але він прощавав її, хоч, на мою думку, дарма.

Максим записав усі свідчення та відпустив студентку. А Юлія, наслухавшись про суші, вирішила замовити їм із напарником два сети та пообідати у тиші.

Тільки доставщик привіз потрібні коробочки, Карамелька помітно пожвавішала. Вона гавкала на хлопця, на Юлю та на коробку.

– Що це з нею? – здивувався Максим.

–  Їй щось не подобається в цьому наборі, - Юля задумалася і піднесла до пащі собаки один кружечок з червоною рибою та авокадо, який швидко поглинула Карамелька.

Тоді Юля простягла собаці пляшку з соєвим соусом, від чого мила коргі перетворилася на монстра, готового роздерти цю пляшечку.

– А це вже цікаво, – насупився Максим. - Карамелька кидалася так само на постраждалого. Хоча ніхто не казав, що хлопчики теж замовляли суші.

– Думаєш, даремно ми дівчат не врахували? - здивувалася Юлія.

– Ходімо, ще раз дамо Карамельці понюхати нашого жмурика і кімнати студенток, – Максим сунув собі до рота два роли і поквапився у бік сараю.

Юлія, сумно подивившись на свою доставку, закрила всі коробочки і помчала слідом.

Варто було тільки увійти в сарай, як собака з незвичною ненавистю почала кидатися на постраждалого.

– Ти знову зі своїм звіром? – засміявся Олексій. – Щось довідалися?

– Мій пес так реагує на соєвий соус, – холодно відповів Максим. – Треба терміново перевірити на одязі його наявність. А також, про всяк випадок, відвідати кімнати студенток.

– Цікава заява, – здивувався Олексій. – Що ж, я займуся питанням одягу. А ти пройдися кімнатами, вони в тій будівлі.

Максим кивнув і повів Карамельку разом із Юлією до гуртожитку.

Там їм вказали, на якому поверсі зупинилися студенти та відчинили всі кімнати.

Карамелька невдоволено гарчала, проходжуючись коридором і іноді чхала.

– Чого це вона? – здивувався Максим.

– Мабуть, соєвий соус дратує її рецептори. Ось вона і злиться. Боюся, ми нічого не дізнаємось, якщо вона така чутлива.

Максим із сумнівом знизав плечима. Але саме цього моменту повідець натягся і в коридорі пролунав гучний гавкіт. Карамелька потягла за повідець, прагнучи потрапити до однієї з кімнат.

Чоловік вирішив не заважати собаці та відпустив її.

Собака стрибнула на чемодан, перевернула його і почала шкребтися.

Максим із Юлією швидко розкрили його. І звідти випала блузка, яку важко було відібрати від Карамельки і розглянути.

– Кров! – вигукнула Юля, побачивши дрібний розсип засохлих червоних крапель.

– І чия це валіза? - спохмурнів Максим, згортаючи блузку і запихаючи її в пакет, який простягла йому співробітниця.

– Анастасії, – багатозначно Юля вказала на напис на валізі. – Здається, дівчинка гарна актриса. Не дарма, теж солістка.

– Саме час все дізнатися.

Юлія кивнула і поспішила залишити кімнату.

Настя сиділа так само з дівчатами і дуже здивувалася, коли співробітники поліції повернулися до неї.

– Чия це блузка? – Максим дістав обережно блузку з пакета та продемонстрував студенткам.

– Настіна! - здивовано відповіла Аня. - А що?

– А то, що ваша подруга оплакує не постраждалого, а свій вчинок, – Максим швидко дістав наручники та начепив їх на зап'ястя дівчини. - Ти знаєш, що щире каяття зменшує термін?

– Він хотів мене покинути! – заволала дівчина. - Я завагітніла від нього. А він мені сказав зробити аборт! Я випадково! Я не хотіла. Я не думала, що так сильно вийде!

– Все зрозуміло, – зітхнув Максим і погладив Каремельку, що опинилася поруч. – Що ж, на жаль, іноді необачні дії мають серйозні наслідки. Сподіваюся, в тебе є кому на волі дитину ростити?

З цими словами він повів дівчину до фургону.

А Карамелька йшла задоволена позаду, наче розуміла, що тільки-но допомогла в розкритті злочину.

!!! Вітаю! Вам сподобався твір? Якщо так, не забувайте підписуватись на автора! Гарного дня, мої любі! Сподіваюсь, ви у беспеці й маєте час, щоб відпочити с творами в тихому й затишному місці

Дякую за ваші вподабайки та відстежування моєї сторінки.

На все добре!!!

Кінець