Читати книгу - "Maybe..., Alana Nesta"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я розуміла, що необхідно, зараз ж відмовитись, але мовчки спостерігала, як він скинувши халат почав одягатись. Потім витягнувши ключ з кармана халату ключ по прямував до дверей.
По дорозі підхопив сумку та закинувши її на плече простяг мені руку. Я схопилась за неї як потопаючий за соломинку. Відчувала себе, як герой культового роману Даніела Кіза Біллі Мілліган, одна частина її хотіла вирвати руку та втекти, а інша уже вирішила, що хай все йде до біса, але вона залишиться з цим чоловіком на цю ніч.
- А далі?, що далі? Та хай хоч кінець світу,- сперечались вони між собою. А я прислухаючись до суперечки всередині себе йшла за ним.
- так де ти живеш? – звернувся він до мене перервавши суперечку моїх я в голові.
- тут не далеко, - відповіла я сівши в машину, він хмикнув на мою змістовну відповідь і зачинив за мною дверцята авто.
Далі ми їхали мовчки, лиш час від часу я вказувала йому дорогу.
Коли ми під’їхали до будинку, який для мене знімала студія, я не стала чекати поки від вийде, а відкрила дверцята авто сама і попрямувала до будинку.
Відкривши двері, я пройшла в середину, не звертаючи увагу чи слідує він за мною чи ні, адже ми домовлялись лише про те що він довезе мене додому, все інше наче читалося між рядків.
Я скинула біля банкетки туфлі й сумочку й попрямувала до вітальні, де увімкнула лише підсвічування що тягнулась над підлогою, від чого створювалась ілюзія, що стіни наче пливуть у повітрі.
Я не поверталась, але відчувала, що він зайшов в будинок вслід за мною, тому вказавши на двері – Ванна там, - пройшла на кухню, де діставши два сніфтера, поклала туди лід наливши віскі на два пальці. І взявши свій стакан присіла на стіл і поставивши ноги на стілець схрестила їх.
Зробивши перший ковток відчула, як алкоголь розлився по венам і я відчула, що мені стало тепліше, стала слухати, як в ванній ллється вода.
Через деякий час він вийшов накинувши на стегна рушник, у волосі, як наче заплутались стрази, так у проломлені капельок води відбивалось світло. На лівому передпліччі чорніло тату у вигляді кельтських рун, колись я знала їх, але зараз не змогла згадати, що вони значать.
Коли він повільно підійшов впритул до мене, я протягнула йому стакан. Але він взявши його покрутив в руках принюхався і поставив на стіл.
- Не сподобалось? - промайнула в мене думка.
Я нестигла запитати, що не так, як він нахилився і надпив з мого підтримуючи його рукою. А потім схопив зубами кубик льоду й не зводячи з мене погляду, провів їм по моїй оголеній шкірі. Потім упустив його мені в виріз сукні.
Мене підкинуло віл контрасту холоду на розгаряченій шкірі. Під сукнею не було нічого щоб затримати крижинку, як ковзала вниз під силою гравітації.
***
Коли я почув, як вона, по повертаючись до мене попросила ключ, я зрозумів, що не хочу відпускати її. Не зараз. Рішення прийшло, якось само собою. Я вирішив поїхати до неї. Вона не противилась, мовчки слідувала за мною. Коли я потрапив до її будинку, то з здивуванням відмітив, що він невеличкий, але досить затишний, наче вона жила тут все життя, а не орендувала його на деякий час. А ще скрізь були книги, що дивно, зараз мало хто читає книги, все більш електронні.
-Ванна там, сказала вона, все ще не дивлячись на мене. Я був радий залишитись трошки один, привести в порядок свої думки. Я ще ніколи не втрапляв в таку ситуацію. І поки вода змивала з мене цей день, я остаточно вирішив залишитись з нею, поки вона мене непрогонне.
Вийшовши з душу і витершись я пов’язав рушник на стегна, одягатись не бачив сенсу.
Вона сиділа на столі, схрестивши довгі ноги та держала в руках сніфтер. Я глянув в її очі і зрозумів, щ о вона також прийняла рішення, як і я, - Ні про що не жалкувати і пливти за течією.
Її очі горіли наче вогонь, у м'якому світлі, вона була такою земною і в той же час недосяжною. Я взяв склянку, яку вона простягла, наче обпікся від дотику її руки. Але я не мав наміру пити цієї ночі, тому зробив ковток з її склянки, і лише для того, щоб виловити кубик льоду і почати гру в спокусу.
Я провів кубиком льоду по її вилиці, опустився вниз по шиї до ямки де зустрічається шия та ключиця, але тут щось пішло не так і лід несподівано вислизнув з моїх губ і ковзнув по її тілу вниз. Вона видихнула і вся вкрилася мурашками.
Я пам'ятав, що на ній нема білизни. Повільно прибрав стілець з-під її ніг, я розвів їх у сторони, і став між ними. Поділ сукні натягнувся і я почав згортати його, поки він не опинився на талії. Граючи її грудьми, я цілував її через матерію, знаючи, що сукня буде зіпсована.
Вона не втручалась лише вигнувшись, сперлася ліктями на стільницю, намагаючись бути якомога ближче до мене.
Коли я почав цілувати її лице, спускаючись до шиї, вона нахилилася і раптово вкусила мене за плече, а потім видихнувши промовила - Достатньо, візьми мене.
Це прозвучало, як спусковий крючок, до початку безумства.
Потом ще знаходячись всередині неї, я почувався настільки спустошеним, що не було навіть сил двинуться з місця. Здавалось ми так і заснемо на столі, але вона прийшла в себе першою і з смішкою сказала, - я надіюсь, що ти зараз не будеш хотіти їсти, бо я не готова зараз стати феєю домашнього вогнища. Я хочу одного прийняти душ і лягти спати.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Maybe..., Alana Nesta», після закриття браузера.