Читати книгу - "Приречений кохати, або Надія короля Ерланда, Ольга Обська"

Мабуть, легше стіну цегляну пробити головою, ніж у чомусь переконати того скелеподібного чоловіка з портрета. Такий навряд чи захоче слухати поради якогось там двадцятидворічного недопсихолога з Землі.

— Сумніваєтеся, що впораєтеся?

— Ні, — надто швидко відповіла Надя, видавши свою невпевненість.

Вахтер усміхнувся. Його руки зробили ще пару маніпуляцій з аркушем паперу, і Надія раптом зрозуміла, що в нього вийшла троянда.

— Останнім часом захопився орігамі, — він простягнув їй квітку.

Надя взяла паперову рослину. Замилувалася. Така тонка робота — троянда як жива.

— Дякую… е-е-е… — вона не знала, як звернутися до свого співрозмовника.

— Його Святість Магістр Базиль, — підказав він. —Але для вас просто Базиль.

— Дякую вам, Базилю.

— Ходімо, проведу вас у вашу кімнату, — він підвівся. — До початку першого сеансу ще кілька годин. У вас буде трохи часу підготуватися.

— Мені виділили кімнату?

— Так. Я навіть сказав би покої. Там кілька кімнат: кабінет, спальня, ванна кімната.

— Спальня?

— Якщо Його Величність погодиться на ваші консультації, цей місяць вам доведеться провести у палаці. Я не можу переміщати вас додому після кожного сеансу.

— Чому? Хіба це складно?

Базиль засміявся.

— Усього півгодини тому ви думали, що таке взагалі неможливо, а тепер уже впевнені, що це легко?

Він відчинив перед Надею двері, і вони опинилися в коридорі. Склепінчаста стеля, колони з витіюватою ліпниною, картини у важких позолочених рамах. Це було дуже схоже на інтер'єр королівського палацу, яким його показують у фільмах про вікторіанську епоху. Невже Надія справді у Тай-Наїлі? Вона і вірила і не вірила водночас — голова йшла обертом від нереальності того, що відбувається.

Базиль звернув у вужчий коридор і вивів на сходи. Надя пішла за ним вгору сходами, легенько торкаючись рукою величної прохолоди мармурових перил.

— Так ви не відповіли, у чому складність переміщень між Тай-Наїлем та Землею.

— Не хочу переобтяжувати вас зайвими подробицями. Але скажімо так, повернути вас назад, у ваш не магічний світ, я можу хоч зараз, а от знову перемістити до Тай-Наїля… не раніше ніж за місяць. Але за місяць буде запізно. Ваші послуги потрібні Його Величності саме зараз.

— То чому ж тоді ви не дали мені можливості зібратися? — обурилася Надія. Надто вже безцеремонно діяли її роботодавці, хоч і прикривали свої дії вдаваною галантністю та ввічливістю. — Я не давала згоди вирушати до Тай-Наїля в ту ж хвилину. Моя згода взагалі була суто теоретичною. Я думала, що все це розіграш.

— Тому ми й не могли відпустити вас зібратися. Ви були певні, що вас розігрують. Ви пішли б і не повернулися.

Тут Базиль правий. Яка нормальна людина, будучи при здоровому глузді, сприйняла б серйозно запрошення в паралельний світ і пішла б як ніде нічого, по-діловому, збирати валізу, ніби мова про відрядження до сусіднього містечка?

— Але як я обійдусь без речей? Цілий місяць?

При собі у Наді була лише її жіноча сумочка з нехитрим вмістом: дзеркальце, помада, гребінець, сонцезахисні окуляри, серветки, м'ятні цукерки, блокнот, ручка, мобільний.

— Складіть список. Ми зробимо все можливе, щоб забезпечити вас усім необхідним.

Цікаво, чи у них тут хоч зубна паста виготовляється? І, до речі, чи є тут електрика? Так, світильників багато, але принцип їхньої роботи Надія поки не зрозуміла. І якщо мова не про електрику, то як вона смартфон заряджатиме? Скоріше за все, ніяк. Стоп. Грець із ним, з заряджанням, набагато гірше, що вона зателефонувати не зможе. Адже мобільного зв'язку із Землею у них тут точно немає. Надя різко загальмувала.

— Я ж не попередила родичів та друзів. Цілий місяць! Вони збожеволіють від хвилювання.

— Не турбуйтеся. Трохи згодом, увечері, ми з вами вирішимо цю проблему. Якщо, звісно, ​​знадобиться.

Так. Зарано Надія рознервувалася з цього приводу. Який місяць? Як би Його Величність не послав її додому після першого ж сеансу.

— А ось і ваші покої, — Базиль підвів до важких різьблених дерев'яних дверей.

Надія завмерла у нерішучості, ніби якщо вона переступить поріг — це означатиме її остаточну згоду. І навіть більше — хвилювання настільки сильно стиснуло груди, ніби це зараз відбудеться радикальний поворот, який змінить усе її життя.

— Скажіть, Базилю, а ви справді можете відправити мене додому будь-якої миті?

— Справді. Варто тільки побажати.

Він уважно подивився, ніби чекав, що Надя попросить зробити це прямо зараз.

Ні, не попросила. Вона рішуче увійшла усередину, прийняла цей виклик. Так, їй хочеться стати особистим консультантом із сімейних питань короля Ерланда п'ятого. Вона розуміла, що це буде нелегко. Та кого вона дурить? Не просто нелегко — неможливо. Гранітній брилі не потрібна порадниця. Але Надія вже увійшла в азарт. Який психолог із доброї волі впустить такого клієнта? І справа навіть не лише у професійній цікавості — щось у цьому чоловікові, якого вона бачила лише на портреті, інтригувало та вабило її.

________________________________

Мої хороші,
дуже рада, що приєдналися до нашої дружної компанії та починаєте пригоди разом із нашими героями. Ця історія буде місцями веселою, місцями серйозною, пристрасті кипітимуть неабиякі, але обіцяю невідворотний хепі-енд.
Нові розділи будуть публікуватися щоранку о 7 годині.
Приємного читання!:)