Читати книгу - "Втрачена. Боротьба за щастя, Наталі Лев"

- Це ти так Лютого називаєш? - вирішила пожартувати, - якщо замислитись, то ти правий. Він тепер молодий вовчик.

- Так, і для нього також, - і суворо додав, - добре, що Лютий тебе зараз не чує, не варто так над ним жартувати.

Я відмахнулась, сама знаю, що поки такі жарти не доречні. Можливо він назавжди втратив свого вовка.

- Сподіваюсь, що все пройде добре і от тоді я йому повторю це в обличчя, щоб не розслаблявся. Скільки можна відлинювати від власних обов'язків бети? Для мене це навіть якось принизливо, робити його роботу. Мене ніби понизили! Була Альфою зграї, а тепер бета. Я мабуть занадто легко віддала тобі це звання.

Алекс хижо примружився, але посмішка видавала його справжні емоції. Він розумів що я не серйозно. Він нахилився до мене та шепнув на вушко прикусивши потім його.

- Доведеться вдома довести тобі мою перевагу...

Додому ми прийшли в набагато кращому настрої. Довга прогулянка творить дива. Я любила це в наших стосунках. Ми не могли довго сердитись один на одного. І з рештою, знаходили компроміс у суперечках.

Вітаю читачі!

Ось і продовження захопливої історії

про юну вольову вовчицю та її владного Альфу.