Читати книгу - "Втрачена. Боротьба за щастя, Наталі Лев"

- На тобі запах інших чоловіків... Це зводить мене з розуму.

- Я брала участь у спарингах, в групі відсутні дівчата. Та й я ж душ прийняла, гадала, що запах вдалось змити, - стримано йому пояснила, піднесла до носа волосся та спробувала відчути чужий аромат, але нічого не вловила. Зітхнула та тихо мовила до Алекса, - ходімо додому. Спокійна прогулянка мені не завадить після тренування.

Алекс міцно стиснув щелепи, взяв у мене сумку і ми пішли продовжуючи розмову.

- Я сам можу тебе тренувати, тобі не потрібні ці заняття.

- Ні вони мені потрібні. Прошу тебе, давай облишимо безпричини сваритись. Я не припиню займатись тхеквандо, щоб ти не говорив.

Алекс зітхнув. Я знала, що він не змирився з моїм рішенням, але сьогодні він більше не почне розмови про це. Тому теж видихнула з полегшенням.

- А чому ти представила мене своїм нареченим? - змінив він тему нашої розмови.

- А як мені тебе представляти людям? Ми це не обговорювали. 

- Ми з тобою істинна пара, що тут ще обговорювати? - фиркнув Алекс.

- По законах перевертнів. Мені людям також так говорити? Знайомтесь це мій законний чоловік, бо ми істинна пара і він вкусив мене за плече, - я замовкла, доки не сказала чогось зайвого, потерла перенісся.

Щось я швидко дратуюсь. Де тільки подівся мій спокій та емоційна рівновага, яку я щойно здобула на тренуванні?

- Алексе, ми в зграї маємо статус одружених, а поза нею ми з тобою такими не вважаємось, максимум можу називати тебе нареченим та й то з натяжкою. Артур правильно підмітив, я навіть каблучки не маю. Тому й трапляються такі ситуації.

При згадці про Артура, Алекс глухо загарчав. А тоді більш спокійніше сказав:

- Взагалі-то навіть по законах перевертнів ми не зовсім одружені. В нас не було церемонії представлення зграї. - спантеличив мене Алекс.

Я примружилась не зовсім розуміючи про що це він. Я звісно почала вивчати інформацію про перевертнів, але про цей обряд ще нічого не знаю.

- Ти мене зовсім заплутав. Якщо ти не представив мене іншим то ми ще не чоловік та дружина? Я не розумію навіщо це потрібно. Я вже навіть керувала зграєю, пам'ятаєш, тимчасово стала Альфою. Гадаю я не потребую більше представлення, всі й так встигли познайомитись зі мною, як з твоєю парою.

Це видавалось мені безглуздим. За цей час, що я тут провела, вже стільки всього трапилось, що куди вже ближче знайомитись зі зграєю.

- Кожна істинна пара проходить через церемонію. Вона священна для перевертнів. Це наші звичаї, ми повинні берегти наш спадок. На церемонії наші душі поєднаються в єдине ціле, між нами утвориться непорушний зв'язок.

- А, - протягнула я, - тобто хочеш сказати, що церемонія представлення зграї - це щось на зразок одруження перевертнів, просто вона так дивно називається? А як же мітки, що ми поставили один одному? Я гадала, що на цьому все. Пам'ятаю якось Наташа говорила, що це і є відмітини подружньої пари.

Від цих заморочок перевертнів, голова йшла обертом. А для мене це дійсно заморочки, а не звичні традиції, як для інших. Щось я взагалі перестала розуміти що тут і до чого.

- Це стосується тільки звичайних пар. Але кожна нова істинна пара, що сформувалась, проходить церемонію представлення зграї у повню, де перед священними свідками духів предків та Богинею Місяця їхні душі поєднуються назавжди воєдино. Ти зможеш відчути на собі магію світла місяця, на короткий час тебе наповнить сила Богині, - урочисто проговорив Алекс, ніби цитуючи якийсь священний текс з древньої книги.

- Життя перевертнів тісно пов'язане з місяцем та його впливом, - задумливо промовила поглянувши на Алекса.

Що правда, звучить дуже якось пафосно та щось мені зовсім не віриться, що там відбувається саме те про що він говорить. Я закоренілий скептик, з цим нічого не можу вдіяти. Я донедавна навіть у перевертнів не вірила і не повірила б, якби сама не виявилась однією з них. Та схоже, що він в це вірить і для нього це важливо. Доведеться погодитись. Та й взагалі чи маю я вибір?

- Гаразд, але ти міг би хоч пропозицію мені зробити, а то просто поставив перед фактом.

- Що ти маєш на увазі? - не зрозумів Алекс.

- Не зважай, - відмахнулась, йому цього не зрозуміти. Тож не буду мучити ні його ні себе. - Розкажи краще, що саме мене чекає на цій церемонії. - Вирішила змінити тему та дізнатись щось корисне, - я вже встигла багато що вивчити про перевертнів. Книжки, що ти дав мені, містили багато інформації. Про те, там не згадувалось про цю церемонію, або я ще не встигла про неї прочитати. Тож просвіти, щоб не було сюрпризів. Мене ж не чекає там щось страшне? 

Мені ще й досі бракувало необхідних знань. Інші перевертні росли знайомлячись з цим з дитинства. Мені ж доводилось освоювати все з розповідей Алекса та книжок якими він мене забезпечив. І за такий короткий час я не могла опанувати всіх необхідних знань. 

Виявляється в перевертнів є своя література, звісно недоступна людям. Хоча чому я дивуюсь, вони жили та розвивались довгі століття. Цілком очевидно, що забажають записати корисну інформацію, щоб передавати нащадкам накопичені знання: свою історію, культуру, особливості і так далі, список можна ще довго продовжувати.

- Ми принесемо клятви, нас благословить хранитель нашого клану. І ми об'єднаємо нашу кров, - побачивши мій вираз на обличчі, швидко додав, - невеличкий поріз на долоні, болю ти майже не відчуєш.

Мабуть я занадто швидко погодилась.

- Та на цю повню не зможемо влаштувати церемонію, потрібно провести ритуал обернення для молодого вовка, - продовжив говорити Алекс.

Для нього це ніби така буденна подія. З його слів це наше весілля перед всією зграєю, але обов'язки Альфи перш за все, тож це може й почекати. Подумаєш, всього то церемонія, що поєднає наші душі та життя. Дрібниці, можна й відкласти. Ох, як важко мені все сприймати. Але якщо буду так гостро на все реагувати, то ніяких нервів не вистачить. Спробую сприймати все простіше, як перевертень.