Читати книгу - "Потраплянка з Харкова , Кала Тор"

— Що таке, коханий? — промовила я, насолоджуючись кожним словом, яке майже ледь не ковзнуло в нього, мов шип у серце. — Я тебе соромлю? — запитала, поглядаючи на нього, а мої губи грайливо вигиналися в таємничу посмішку.

Потім, нахилившись до нього, я прошепотіла:

— Вибач, котику, більше так не буду.

Я побачила, як його обличчя перетворюється на палаючу червону лампочку, а його руки починають біліти від напруги. Стиснуті кулаки. Я відчувала, як в середині нього зростає буря, але на мене це не діяло, я залишалася спокійною, як вітер перед грозою.