Читати книгу - "Незвична формула, Наталія Гавдьо"

Здавалося, день обіцяв бути спокійним. Лін уперше за тиждень не прокинулася від вибуху в сусідній кімнаті. Пташки цвірінькали (ну, одна пташка, та сама, філософська, що досі жила на даху), і навіть шкарпетки знайшлися парами. Ознака підозрілої тиші.

Вона вирішила заварити собі чай. Так, звичайний, людський чай. Без мани, без ефекту левітації або зміни настрою. Просто сушений лист. Подарунок від однієї старенької клієнтки з аптечної лавки.

В Академії був спільний чайник — чарівний, зі стареньким закляттям на "вічне кип’ятіння". І от тут усе пішло не так.

— Тільки не вибухай. Я просто хочу чаю, — промовила Лін, підійшовши до чайника.

Він тихенько загуркотів, а потім… вибухнув парою, засвистів трьома різними голосами і раптово… всмоктав кружку разом із половиною столу.

— Що за… манасмуга?!

І з дірки, яка залишилась на місці чайника, залунав голос — низький, шепітливий, наче хтось промовляв закляття зі зворотним ефектом:

"...невірний розрахунок... фаза нестабільна... об'єкт спостерігає..."

— Чудово, — пробурмотіла Лін, — мій чайник підключений до магічного інтернету. І, схоже, зламався Wi-Fi реальності.

Вона притиснулася до підлоги й обережно зазирнула в отвір. Там... були шестерні. Дивна конструкція, схожа на механізм годинника, тільки весь простір виглядав немов у русі. Магічна машина. І в самому центрі — куля темної мани, яка оберталась і видавала світло… схоже на те, що вона бачила у своїх снах.

У той момент до кімнати влетіла Діна, вся в іскорках від ранкового тренування.

— Лін! Що це?
— Мій чайник пробив реальність.
— Знову?
— Що значить "знову"?

До вечора всі студенти обговорювали "інцидент із чайником", поки технічний персонал Академії (переважно один гоблін на ім’я Міл, що завжди був в масляних плямах) лагодив підлогу.

А Лін записувала нові нотатки в щоденник:

Гіпотеза: В Академії є приховані магічні механізми, які реагують на нестандартні дії.
Факт: Магія і побут — суміш вибухонебезпечна.
Висновок: Наступного разу — чай тільки холодний.

Та що важливіше — вона впізнала цей механізм. Частково. Схожий контур, вона вже бачила... не у сні. У себе в зошитах. Рік тому. До вибуху. Той самий символ був на схемі, яку вона креслила для проєкту в лабораторії у Йорку. Проєкту, який вибухнув.

— То це не просто магія. Це… щось між світами, — прошепотіла вона.
— І, можливо, я знаю, як це відтворити.