Читати книгу - "Піксевіль. Храм Апгрейду, Ві Торі"

— Перепрошую, сер, — механічно вимовив охоронець, — ваш QR-код не розпізнається системою. Рекомендуємо звернутися до служби підтримки.

— Але як… як таке можливо? — чоловік схопився за голову. — Кулон був активний! Я перевіряв його вранці! На якій підставі ви мене не пускаєте? Я нічого не порушував!

Навколо почали збиратися люди. Хтось увімкнув камеру, хтось перешіптувався й кидав на незнайомця осудливі погляди. Декілька осіб демонстративно відступили назад, ніби боячись заразитися його неповноцінністю.

Я зробив крок уперед:

— Ей, зачекайте! Може, спробуєте перезавантажити…

Байт смикнув мене за рукав так сильно, що я ледь не спіткнувся.

— Ти що робиш? — прошипів він. — Хочеш, щоб твій кулон заблокували за пособництво?

— Напевно, за ним числиться купа порушень, — фиркнула Неона. — От і отримав.

Я уважно спостерігав за незнайомцем, відчуваючи співчуття. У його паніці не було фальші. Він не виглядав бунтарем.

— А якщо це справді помилка? — тихо сказав я. — Погляньте на нього: одягнений охайно, явно не якийсь бунтар.

— Лео, знову ти за своє, — Байт поклав мені руку на плече, в його голосі вчувалося роздратування і тривога. — Ми ж обговорювали: система не помиляється. Якщо когось не пускають — на те є підстави. Ходімо, наша черга.

Я з легким сумнівом кивнув і пішов за друзями. Дістав кулон і приклав його до зчитувача. Мить — і сканер відповів:

«Ласкаво просимо до Храму Апгрейду, Леонарде Матріку».