Читати книгу - "Скорочено Ніч перед Різдвом - Микола Гоголь"

Придворні засміялися теж. Потьомкін і хмурився і усміхався разом. Запорожці почали штовхати під руку коваля, думаючи, чи не з'їхав він часом з глузду. Цариця наказала принести Вакулі свої найдорожчі, з золотом, черевички. Їх принесли, і Вакула почав говорити компліменти для ніжок цариці. Відчувши, що запорожці штовхають його під боки, Вакула вирішив замовкнути; і коли цариця, звернувшись до старих, почала розпитувати, як у них живуть на Січі, які звичаї водяться, то коваль, відійшовши назад, нагнувся до кишені і сказав чортові виносити його звідси.

А в той час у Диканьці баби сперечалися про те, що ж сталося з Вакулою. Товста ткачиха запевняла усіх, що коваль утопився. Стара Переперчиха говорила, що бачила на власні очі, як коваль повісився. Потім зчинився скандал, а голова жалів, що село втратило такого гарного коваля.

Оксана збентежилась, коли до неї дійшли такі вісті. Вона мало вірила очам Переперчихи та бабським теревеням. Дівчина знала, що коваль надто побожний, щоб зважитися занапастити свою душу. Цілу ніч вона не спала, вся горіла; а на ранок по самі вуха закохалася в коваля.

Чуб не виявив ні радості, ні смутку про долю Вакули. Його думки заповняло одне: він ніяк не міг забути зрадливості Солохи.

Зранку усі люди пішли до церкви. Усі миряни помітили, що свято − ніби й не свято; що все начебто чогось. А коли дяк заспівав охриплим голосом, бо ж застудився в мішку, люди помітили, що бракує співу Вакули.

Ще швидше наостанку ночі чорт мчав із ковалем назад. І вмить опинився Вакула коло своєї хати. Чорт уже хотів утекти, але Вакула, схопивши хворостину, оперіщив він його три рази. Бідний чорт кинувся бігти. Замість того, щоб обдурити, спокусити та пошити в дурні інших, ворог людського роду сам був обдурений.

Вакула проспав аж до обіду. Прокинувшись, він каявся, що проспав утреню й обідню. Заспокоївши себе тим, що наступної неділі висповідається у цьому попові і з нинішнього дня почне бити по 50 поклонів цілий рік, він витяг черевики. Потім умився, причепурився якнайкраще, одягся у те саме вбрання, що добув у запорожців, вийняв зі скрині нову шапку, новий барвистий пояс; поклав усе це разом з нагайкою в хустку й подався просто до Чуба.

Чуб вирячив очі, коли ввійшов до нього коваль, і не знав з чого дивуватись: чи з того, що коваль воскрес, чи з того, що коваль насмілився до нього прийти, чи з того, нарешті, що він вирядився таким чепуруном і запорожцем. Та ще більше здивувався він, коли Вакула розв'язав хустку й поклав перед ним новісіньку шапку й пояс, а сам упав йому до ніг і сказав, щоб вибив його нагайкою і перестав гніватися. Чуб узяв нагайку і вдарив його тричі по спині, а потім спитав, чого той хоче. Вакула попросив віддати за нього Оксану. Чуб трохи подумав, подивився на шапку та пояс, шапка була чудова, пояс теж не поступався перед нею, згадав зрадливу Солоху і сказав рішуче: "Добре! Присилай сватів". Тут увійшла Оксана, а Вакула подав їй черевики. Дівчина сказала, що вона й без черевиків…, а далі не договорила й зашарілась. Коваль підійшов ближче, взяв її за руку і поцілував.

Вакула і Оксана одружилися, поставили хату, з якої дивувався блаженної пам'яті архієрей, що проїжджав Диканькою. У пари народилося немовлятко, а Вакула пофарбував задарма увесь лівий крилас церкви. А на стіні збоку, як увійдеш у церкву, намалював Вакула чорта в пеклі, такого гидкого, що всі плювали, коли проходили повз нього.

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу