BooksUkraine.com » Класика » Цікавий випадок Бенджаміна Баттона, Фіцджеральд Френсіс Скотт 📚 - Українською

Читати книгу - "Цікавий випадок Бенджаміна Баттона, Фіцджеральд Френсіс Скотт"

116
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Цікавий випадок Бенджаміна Баттона" автора Фіцджеральд Френсіс Скотт. Жанр книги: Класика. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:
зламають старечі кістки, то вони більш не зростуться.

На п’ятому році життя його віддали в дитячий садочок, де він осяг глибокі вчення приклеювання зелених папірців на жовті, плетення кольорових візерунків та вирізання сніжинок. Нерідко траплялось що він засинав посеред виконання уроку,- ця згубна звичка роздратувала його юну наставницю. На щастя, вона поскаржилась батькам, і ті забрали його звідти. Баттони пояснили своїм друзям, що хлопчина, вочевидь, не доріс до дитячого садочку.

На дванадцятому році життя батьки Бенджаміна все ж призвичаїлися. Яка ж то потужна сила звички, коли пан та пані Баттон навіть вже не вирізняли сина серед інших дітей - за винятком хіба що кількох зморшкуватих відмінностей. Згодом Бенджамін відкрив для себе цікаву річ, ретельно розглядаючи себе в дзеркалі: крізь пофарбоване волосся пробивалися не сиві, а темно-сірі пасма. І це у тринадцять років. Начебто й борона зморшок розгладжувались. Начебто й шкіра свіжішала, а на щічках, буцімто від морозцю, вигравав червінець. Сум’яття оселилося в його грудях. Він помітив, що більше не горбиться, та й здоров’я помітно покращилось.

- А може то?..- подумав, вірніше, ледь наважився подумати Бенджамін.

І пішов він до батька.

- Татку, я виріс,- впевнено заявив він.- Купи мені довші штанці.

Батько почухав потилицю.

- Ну, я й не знаю,- ледь чутно сказав батько.- Воно ж той-го, довші брюки в чотирнадцять слід купляти, а тобі тільки-но тринадцять.

- Але ж погодься,- зауважив Бенджамін,- що я доволі не маленький для свого віку.

Батько оглянув малого, наче кравець перед заміром.

- Ну, я б так не сказав,- резюмував він.- В свої тринадцять я був не менше за тебе.

Звісно він брехав і найперше - самому собі. Роджер Баттон багатів думкою, начебто його син - цілком нормальна дитина.

Зрештою компроміс був досягнутий. Бенджаміну, як і раніше доводилося фарбувати волосся, намагатися гратись зі своїми ровесниками, а ще він пообіцяв не гуляти вулицями в окулярах і з палицею. Натомість йому обіцяли купити довші брюки.

 

Розділ 4

 

 

Мені не охота розписувати життя Бенджаміна Баттона по днях в період від тринадцяти до двадцяти одного року. Зауважу лиш, що за ці роки він добряче помолодшав. До вісімнадцяти він перестав горбитися і мав вигляд п’ятдесятирічного чоловіка; його волосся ставало дедалі густішим і набирало кольору; він впевнено тримався на ногах, а ледь живий, тремтячий голос мутував у змужнілий баритон. І тоді батько відправив його в Йельський коледж здавати іспити, котрі Бенджамі врешті здав і був зарахований на перший курс.

Через три дні він отримав сповіщення з канцелярії коледжу від пана Харта; його запросили до складання навчального плану. Бенджамін, розглядаючи себе в дзеркалі, вирішив підфарбувати чуба, проте, обшукавши всю кімнату, не знайшов склянки з фарбою. Тоді він згадав, що фарба закінчилась на тому тижні. Вибору не лишалось. За кілька хвилин йому слід було з’явитися в канцелярії. Нічого вже не вдієш - доведеться йти як є. І він пішов.

- Доброго ранку,- люб’язно всміхнувся пан Харт.- Певно, ви прийшли довідатись про успішність своєї дитини?

- Моє прізвище Баттон...- почав Бенджамін, але Харт його перебив:

- Дуже радий знайомству, пане Баттон. Я саме чекаю вашого сина.

- То ось він я! - сказав Бенджамін.- Мене зарахували на перший курс.

- Що-о?

- Мене зарахували на перший курс.

- То ви, либонь, жартуєте!

- Аж ніяк.

Харт насупив брови і поглянув у картку, що лежала перед ним.

- Але ж в мене тут зазначається, що Бенджаміну Баттону вісімнадцять років.

- Все вірно, мені вісімнадцять,- підтвердив Бенджамін, трохи зашарівшись.

Харт з-під брови поглянув на нього.

- Невже ви думаєте, пане Баттон, що я вам повірю.

Бенджамін здійняв брову не менш саркастично.

- Мені вісімнадцять,- повторив він.

Харт піднявся з-за столу і вказав пальцем на двері.

- Ану геть,- заверещав він.- Геть з кабінету, з коледжу, з міста! Ви підступний маніяк!

- Мені вісімнадцять.

Пан Харт роздратовано відчинив двері.

- Ви тільки погляньте на нього! - крикнув він.- Мали б вже совість... Дорослий чоловік... Кажете вісімнадцять? Даю вам рівно, чорт забирай, вісімнадцять хвилин, аби й духу вашого в місті не було!

Бенджамін Баттон з награною гордівливістю вийшов з канцелярії. В коридорі на нього вирячились близько десяти старшокурсників. Трохи відійшовши, він оглянувся на роздратованого Харта, котрий супроводжував його очманіли поглядом, і мало не вронивши сльози, повторив:

- Мені вісімнадцять років.

Під дружнє гоготіння старшокурсників Бенджамін пішов.

Та на тому пригода з коледжем не закінчилась. Він блукав долілиць коло вокзалу і раптом помітив, що за ним слідує зграйка, потім рій, і, врешті, цілісінький натовп студентів. Чутка про те, що якийсь маніяк пройшов вступні іспити і намагався було видати себе за вісімнадцятирічного, швидко розлетілась містом. Весь коледж перевернувся догори дриґом. Студенти вибігали на вулиці, залишивши свої капелюхи, футбольна команда перервала тренування і долучилась до юрби, професорки, з дрібними, набокуватими капелюшками, гучними викликами супроводжували процесію. Звідусіль так і сипались насмішки та знущання, котрі цілили Бенджаміну Баттону прямісінько в серце.

- Він, напевно, Вічний Жид!

- В його віці слід готуватися до будинку пристарілих!

- Ви тільки погляньте на цього вундеркінда!

- Він, певно, сплутав коледж з бюро ритуальних послуг!

- Гей, чоловіче, їдь-но у Гарвард!

Бенджамін пришвидшив ходу. Він їм ще покаже! Так, він поїде в Гарвард, і вони ще шкодуватимуть про свої дурнуваті кепкування!

Благополучно сховавшись у вагоні балтиморського поїзду, він висунувся з вікна.

- Ви ще пошкодуєте! - крикнув він.

- Ха-ха! - реготали студенти.- Ха-ха-ха!

В той день Єльський коледж припустився жахливої помилки...

 

Розділ 5

 

 

У 1880 році Бенджаміну Баттону виповнилось двадцять, і свій день народження він ознаменував тим, що став компаньйоном батька на «Роджер Баттон і Ко, гуртовий продаж залізяччя». Того ж року він почав «виходити в світ», точніше, батько мало не силоміць тягнув його на світські прийоми. Роджеру Баттону було вже п’ятдесят, і батько з сином тепер набагато більше підходили один одному

1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Цікавий випадок Бенджаміна Баттона, Фіцджеральд Френсіс Скотт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Цікавий випадок Бенджаміна Баттона, Фіцджеральд Френсіс Скотт"