Читати книгу - "Погані дороги, Наталія Ворожбит"

Але найжахливіший фінал, якщо ти просто поїдеш до Рівного і будеш щасливий з її нігтями й цицьками. Господи, та живіть ви довго і щасливо! Мамо Маріє, а чи немає в тебе для нас іншого фіналу?

Ти знімаєш зі своєї шиї і вішаєш на мою тризуб, символ Незалежності. Ти пройшов з ним війну. Шкіряний шнурок увібрав бруд і піт із твого тіла, бо в аеропорту ви не милися тижнями. Щоразу, коли я буду митися, торкнусь до нього і згадаю. Потім шнурок порветься, і я буду носити тризуб на ланцюжку. Потім я його загублю. А зараз ти знімаєш із шиї і вішаєш мені його, як орден. Я відчуваю важливість моменту. Питаю: «Як я можу віддячити?» Ти ставиш мене перед дзеркалом у коридорі номеру і розстібаєш ширіньку. Скільки завгодно, любий. На орден треба заслужити. Я заслуговую, а ти дивишся в дзеркало.

«Якою смішною фігнею займаються люди», — скажеш ти після сексу. Мабуть, це і справді смішно. Стояти в коридорі на колінах перед чоловіком, який думає про місію українського патріота. Місія українського патріота — служити народові України, зберігати цілісність і незалежність держави. Не рватись у політику, але змушувати політиків служити на користь країни й народу. За потреби віддати життя за цілісність України. Через мінет можна заразитися патріотизмом, хіба ви не знали?

Ти везеш мене додому. Ти, як і я, знаєш, що попереду повільний і болісний розрив тебе зі мною, мене з тобою, нас, які ненадовго стали цілим. І ні один, сука, патріот, не віддасть життя за нашу цілісність.

Любов Андріївна із заправки на зворотній дорозі пригощає нас солоними огірками. Минулого літа вона збирала їх і солила під час бомбувань. Вони із чоловіком тиждень сиділи в підвалі й поміж обстрілів вискакували на город і збирали огірки, щоби ті не перезріли. Супер огірки, просто супер! Навіть шкода, що я не п’ю водки, випила б зараз водки.

2

Невелике містечко на Сході України. При битому шляху стоїть торговельний ларьок. Приблизно в метрах двадцяти від нього лавка. Якісь кущі, лісосмуга вздовж дороги. За ними кілька обдертих багатоповерхівок. На лавці сидять дівчата-підлітки. Троє. Лузають насіння. Під ларком тусуються бездомні собаки.

ПЕРША: Мне Адам помаду подарил.

ДРУГА: А мне Бизон шампунь и кондиционер. Потрогайте волосы.

Усі торкаються до її волосся.

ПЕРША: Класс, какие мягкие. (Третій.). Малая, а тебе что?

ТРЕТЯ: Мне... Вот. Семки.

ПЕРША: Это не считается. Это просто насыпал семок. А подарок?

Третя мовчить, лузає, дивиться в темряву.

ДРУГА: Ну чего ты, еще подарит. Попроси у него подарок. Он же не жлоб.

ПЕРША: Если сразу не подарил — уже не подарит.

ТРЕТЯ: Он не жлоб.

Перша і Друга багатозначно переглядаються.

ТРЕТЯ: Он дяде Коле дал мешок капусты и ведро буряка.

ПЕРША: А дядя Коля тут при чем?

ДРУГА: При чем тут дядя Коля? Он шо, с дядей Колей гуляет?

ТРЕТЯ: Он не жлоб просто.

Дівчата пирхають.

Мовчки лузають, дивляться на військових, які виходять із ларка з пакетами.

Перша пожвавлюється.

ПЕРША: Это ихний командир.

ДРУГА: Да. Говорят, это он подорвал блокпост, в котором Вовкин батя сидел.

ПЕРША: Он к моей маме подкатывал.

ДРУГА: Вовкин батя?

ПЕРША: Командир. Та и Вовкин батя тоже. К ней вечно все подкатывают.

ДРУГА: Он красавчик.

ПЕРША: Командир?

ДРУГА: Ну да... Но только она их ненавидит. Она меня побила за то, шо я с укропами...

ДРУГА: А я домой тушенку и коньяк приношу и меня не бьют. (Третій.) А тебя?

ТРЕТЯ: И меня не бьют.

ДРУГА: Ну поругали хотя бы?

ТРЕТЯ: Ну такое.

ПЕРША: Поругали?

ТРЕТЯ: Поругали.

ДРУГА: Зато мне одноклассники бойкот устроили. Сказали, что я укропская подстилка. Я сказала, что Бизон их упиздит всех, и они заткнулись. Но никто со мной не курит теперь, никто списывать не дает.

ПЕРША: А как они узнали?

ДРУГА: Кто-то стуканул. Сука какая-то.

ПЕРША: Я думаю, это Крава. Она всех пасет.

ДРУГА: Сука такая. Надо ее завтра встретить после школы.

ПЕРША: У меня давно руки чешутся. Давай в тубзике в парашу ее головой вмочим.

ДРУГА: О, давай.

ПЕРША (Третій): Ты с нами, малая?

ТРЕТЯ: Я не могу завтра.

ДРУГА: А шо такое? Мы за тебя вписывались, когда тебя Кроль бил.

ТРЕТЯ: Я завтра в школу не приду.

ДРУГА: Ну послезавтра.

ТРЕТЯ: Посмотрим.

ПЕРША: Не, ну ты вообще, зажралась. Главное, когда Кроль бил, ты такая сразу к нам за подпиской.

ТРЕТЯ: Я не просила.

ПЕРША: Шо ты не просила? Конечно, ты как кусок говна валялась, и ручками так... Шо она там кричала?

ДРУГА: Он не фашист! Он не фашист!

Друга показує, як Третя прикривалася ручками. Сміються разом із Першою.

ТРЕТЯ: Та в жопу вашу подписку. Я вас не просила.

Перша перестає сміятися.

ДРУГА (примирливо): Хочете жевачку, девки? Есть одна пополам.

ПЕРША: Ах ты ж тварь неблагодарная!

Перша зіштовхує Третю з лавки, та падає в брудний сніг. Мовчки підводиться, обтрушується. Cідає на своє місце з краю.

ДРУГА: Боже, девки, не ругайтесь. Я так рада, шо домой вернулась. Я в эвакуации этой думала, с ума сойду. Вроде море, а капец, как тяжко. Потом вернулась, иду такая по городу и слышу: стреляют... И мне так хорошо стало — я дома! И в тот же день с Бизоном познакомилась.

Із темряви чути посвист. Друга пожвавлюється.

ДРУГА: Я пошла, девки, я пошла.

Цілує подружок і йде в темряву. Вони якийсь час мовчки сидять, насуплені. Перша сердито зиркає на Третю, та cердито зиркає на Першу. Мовчать якийсь час, тільки плюються лузгою.

ПЕРША: Не зря они ей бойкот устроили. Он же у нее не первый, Бизон. Она же не по любви.

ТРЕТЯ: А ты типа по любви?

ПЕРША: Конечно. У нас как в сказке про Джульетту: все против нас, а мы против всех. Адам у меня первый. А у тебя?

Третя мовчить.

ПЕРША: Ты хоть с ним целовалась? Ну давай, колись.

Третя мовчить.

ПЕРША: Та ты с ним даже не целовалась.

Третя мовчить.

ПЕРША: Если хочешь целкой остаться — можно в рот или в попу. Но в попу больно.

Третя мовчить.

ПЕРША: Ты глухонемая?

ТРЕТЯ: Нет. Просто не хочу