Читати книгу - "Спостерігаючи за англійцями"

неписане правило, етнограф має виконати ряд «тестів», щоб довести чи спростувати існування правила. Ви можете зібрати репрезентативну групу з місцевих і перевірити достовірність своїх припущень, запитавши їх, чи справді існує те чи інше правило, чи ви правильно визначили звичаї та принципи, що формують поведінковий патерн. Можна піти й іншим шляхом — переступити через правило, хай і гіпотетичне, і перевірити, чи здійме це шквал обурення або й потягне за собою справжні «санкції». Інколи, як це було із третьою смугою на польських дорогах, ви можете «протестувати» правило так: діяти згідно цього правила і подивитися, чи отримаєте за це «винагороду».

Нудно, але важливо

Ця книжка — не для соціологів, а радше для тих містичних істот, яких видавці називали «добре обізнаними любителями». Однак, неакадемічність видання не може бути виправданням для плутанини в думках, хаотичного мовлення та термінологічної недбалості. Це книжка про «правила» англійськості, однак, я не цілком певна, що ми вкладаємо у поняття «правила», тож візьмусь спершу пояснити, як я розумію сенс / сенси цього терміну.

Я схиляюся до широкого трактування концептуального поняття «правило», яке нам пропонує Оксфордський словник англійської мови, а зокрема до таких чотирьох визначень:

• принцип, упорядкування або максима, що врегульовують поведінку індивіда;

• критерій пізнання чи оцінювання; мірило, показник, міра;

• зразок (стосується однаково і людей, і речей); зразок для наслідування;

• факт або констатація факту, який вважається загальноприйнятим; типовий, звичний стан.

Відтак моє прагнення визначити правила англійськості не обмежується лише вивченням певних правил поведінки, я розумію поняття «правила» у ширшому значенні — усі ці стандарти, норми, ідеали, основоположні принципи та «факти», що формують «нормальну та звичну» поведінку англійців. Сутність поняття «правило» добре видно на прикладі вислову «як правило, англієць / англійка буває таким-то / такою-то (або надає перевагу ось цьому чи не любить ось таке)». У такому контексті термін «правило» зовсім не означає — і це важливо, — що всі англійці завжди і без винятків демонструють заздалегідь окреслену властивість поведінки чи характеру. Натомість йдеться лише про те, що така властивість характеру чи поведінки є доволі типовою, помітною настільки, щоб стати значущою та показовою ознакою. Справді, будь-яке соціальне правило, як би ми його не визначали, можна переступити. Правила / норми / принципи поведінки тим і відрізняються від природничих чи математичних законів, де правила є усталеними та незмінними константами. Наші правила, за визначенням, умовні. Уявімо, наприклад, що ніколи, за жодних обставин, люди не намагаються пхатися без черги, звісно, що тоді не було б потреби у «забороні лізти без черги»[5].

Однак, я не наполягаю, що правила англійськості є універсальними — без винятків та відхилень — категоріями поведінки в англійському соціумі. Безглуздя якесь. Я лишень хочу зазначити, що вони достатньо «типові та звичні», щоб допомогти зрозуміти та осягнути характерну специфіку нації в цілому.

Часто винятки та девіації допомагають «випробувати» (так би мовити, «перевірити») правило: ступінь здивування чи обурення, спровокований відхиленням від «правильного», ілюструє значимість самого правила, міру «нормальності», яка закладена в поведінковий алгоритм. Іноді вчені мужі, проводячи передчасні розтини трупика англійськості, роблять фундаментальну помилку і в причинах смерті пишуть — пробоїна у дотриманні традиційних правил англійськості. От, наприклад, причина смерті — неспортивна поведінка футболіста чи гравця в крикет. Але ж вони забувають про реакцію публіки на такі переступи, а вона явно демонструє наскільки аномальним, неприйнятним та неанглійським виглядає відступ від правил в очах громадськості.

Природа культури

Я вибудувала своє дослідження англійськості навколо правил — мені здається, що це найправильніша стратегія у поясненні «граматики» англійськості. Оскільки я маю ширше розуміння терміну «правило», то в дослідженні зосереджуся на спробі зрозуміти та дати визначення англійській культурі. Ага, культура — ось ще один термін, який потребує пояснення: у термін «культура» я вкладаю усю множинність поведінкових патернів, традицій, ідей, переконань, цінностей та життєвих стратегій, які побутують у межах соціальної групи.

І це не означає, що я сприймаю англійську культуру як гомогенну універсальну одиницю — без можливих інваріантів поведінкових патернів, традицій чи переконань. Також я не стверджую, що «правил англійськості» дотримуються покірно і безапеляційно. Як показує досвід із правилами, я певна, що знайду безліч розмаїтих інваріантів в межах англійської культури, але сподіваюся, що мені вдасться віднайти первинне ядро — сукупність потаємних основоположних патернів, які допоможуть окреслити, що ж таке англійськість.

Водночас, я усвідомлюю чималу небезпеку крос-культурного «етнографічного засліплення», яке часто перешкоджає з’ясувати, що ж спільного між англійською та іншими культурами. Захопившись процесом визначення «національного характеру», доволі легко погрузнути у вивченні відмінностей певної культури і принагідно забути, що ми всі є представниками одного виду[6].

На щастя, декілька авторитетніших за мене антропологів склали список «крос-культурних універсалій» — звичаїв, традицій та переконань, притаманних усім людям, — які допоможуть мені уникнути небезпеки. Однак, й досі точаться суперечки, які звичаї слід включити до категорії універсальних (та будьмо реалістами, коли науковцям вдалося дійти згоди хоча б у чомусь?)[7]. Наприклад, Робін Фокс пропонує наступні: «Закони про власність; правила, що стосуються шлюбу та інцесту; звичаї табуювання та уникання; методи некровопролитного залагодження конфліктів; вірування у надприродні сили та практики, з цим пов’язані; соціальний статус та методи його індикації; процедура ініціації молодих чоловіків; практика залицянь, що передбачає дарувати жінкам прикраси; культура декорування тіла символічними малюнками; види виключно чоловічих активностей, до яких жінки не мають допуску; певні види азартних ігор; виготовлення зброї та інструментів праці; міфи та легенди; танці; адюльтери та вбивства, суїциди, гомосексуальні зв’язки, шизофренія, психози та неврози, а також усілякі цілителі, що намагаються або нажитися на вище перелічених, або ж справді вилікувати, залежно від укоріненого ставлення».

Джордж Пітер Мердок подає значно довший і набагато детальніший список універсалій[8], вони зручно погруповані в алфавітному порядку[9], однак, менш потішні у формулюванні: «Класифікація за віковим критерієм, атлетика, прикрашання тіла, календар, навики охайності, організація спільноти, приготування їжі, спільна праця, космологія, залицяння, танці, декоративне мистецтво, ворожіння, розподіл праці, тлумачення снів, освіта, есхатологія, етика, етнобіологія, етикет, зцілення вірою, сім’я, бенкетування, добування вогню, фольклор, табу на споживання певного виду їжі, похоронні ритуали, ігри, жести, вручення подарунків, уряд, привітання, зачіски, гостинність, ведення домашнього господарства, особиста гігієна, табу на інцест, правила успадкування, жарти, родинні зв’язки, номенклатура у родинних зв’язках, мова, право, забобони на удачу, магія, шлюб, прийоми їжі, ліки, сором’язливість у задоволенні фізіологічних потреб, траур, музика, міфологія, числівники, акушерство, міри покарання, власні імена, демографічна політика, післяпологовий догляд, вагітність і звичаї з нею пов’язані, право власності, спроби улестити надприродних істот, звичаї, пов’язані з періодом статевого дозрівання, релігійні обряди, устрій домашнього господарства, сексуальні обмеження, концепт душі, диференціація статусу, медицина, виготовлення інструментів, торгівля, похід у гості, відлучення немовляти від грудей і контроль за погодою».