Читати книгу - "Іскри ненависті, Rexana Keys"

-Ти що робиш ?-Хто ти в біса такий ?-почала кричати і вириватися я.-  Ти хоч знаєш хто я така ?

-Мовчи! Запитаєш боса -крикнув чоловік і тут же замовк .

-Ви напевно помилилися 

-Я Мія .Мія Алмазова

-Ми знаємо хто ти така .Не потрібно тут кричати , а то я тебе зараз заспокою.

Бачу ще двох чоловіків один за кермом ,а інший поряд і якось дивно він на мене дивиться .

-Не знаю що ти такого зробила що бос наказав тебе привезти негайно ,але знаю, що ти про це пошкудуєш -сказав чоловік який тримав мене .

Мене привезли за місто ,двері машини відчиняються і мене витягують за руку .Бачу перед собою справжній палац , гарний ,великий будинок ,а навколо нічого, тільки висока огорожа та багато охорони .Боже що ж такого зробила?- пробігає в моїй голові- хто ці люди ?що їм від мене потрібно ?

-Вперед!- штовхає мене чоловік .Я не чую бо шукаю вихід . Вихід де я можу  втекти з цього дивного місця. Тоді він тягне мене за собою і ми піднімаємось на 2 поверх . Він з усією силою заштовхує мене в якусь кімнату .Раптом двері зачиняються . Я починаю панікувати .

-Де я? Що зі мною буде ?. Невже це дядько зробив . Що він собі думає .Я швидко оглядаю кімнату- вона просто розкішна . Виконана у світлих відтінках , посередині велике вишукане ліжко , біля нього не менш дорога тумбочка в куті кімнати велика скляна шафа заповнена дорогим одягом та велике вікно .Дивлюся в нього і помічаю накачаного, високого на зріст чоловіка біля якого зібралося чимало людей . Напевно він тут головний подумала я . Обличчя його не видно . Він стоїть спиною до мене . Я різко обертаюся бо чую що двері відчиняються . Бачу перед собою літню жінку дуже красиву на вигляд починаю ставити їй запитання .

-Де я ?чому я тут ?На що жінка мовчить .

-Господар наказав щоб ти спустилася вниз . Негайно - додає вона .Я вирішила що не буду нічого робити поки мені не пояснять що від мене хочуть. Я сіла на ліжко та стала чекати . Чекати довго не довелося за 15хвилин в кімнату зайшов він . Високий на зріст ,накачаний чоловік. Він був дуже красивим . Чорне волосся було гарно вкладене , а його очі чорні як ніч ніби спалювали мене  .Боже які вони красиві думала я. На вигляд йому було років 30. Чоловік в дорогому костюмі зі злістю дивився на мене .Але чому , що я такого зробила ? Почала думати і більш  детально розглядати його.З цих думок мене виводить його владний і твердий голос .

-Ау ти мене взагалі слухаєш 

-Хто ви ,чому я тут ?

-Тут питання ставлю я- гаркнув чоловік .-Якщо я наказую спуститися, то це означає, що ти негайно біжиш.- Він стискає мене за плече і твердим голосом говорить- Зрозуміла?

Я мовчу лиш кліпаю очима .

-А нічого собі так племінниця в Алмазового красива- говорить він , а я боюсь порухатись бо він стоїть в декількох сантиметрах від мене. 

Хто ви ?Що вам від мене потрібно?- промовляю я і з моїх очей починають текти сльози.

-Я Дикий чула про такого ?Дикий Александр Андрійович .

Це ім'я я добре знала, адже він був головою мафії в нашому місті і ще чула про нього в дядька в кабінеті . Але що йому потрібно ?Я ледь помітно киваю 

-Ти розплата 

-Розплата ?-перебила його я .

-Так розплата твій  дядько відав тебе мені і ти будеш виконувати все що я побажаю зрозуміло кошенятко?

-Та хто ти такий щоб я була твоєю собачкою га ? Що ти взагалі собі думаєш ?Дядько обов'язково витягне мене звідси. 

-Він відмовився від тебе як ти цього не розумієш кошенятко -єхидно промовив він .

-Не смій зрозумів? Не смій мене так називати. Ось побачиш дядько врятує мене.

-Як знати- хмикає він і відступає .

-Зараз ти спустишся вниз ми повечеряємо ,а заодно я розповім тобі всі твої обов'язки.

-Я не голодна -тихо відповідаю я .

-А я не питаю!- гаркнув він і гримнув дверима .

Я залишилася одна . Хочеш не хочеш але я спустилася вниз.