Читати книгу - "Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін"

Якщо ви міркуєте по-свійському!.. Дедалі гарячковіше, запекліше… Родинний альбом!.. Альбом! справжній!.. єдиний!.. Альбом — погляд назад! як? як насправді померла Леона? найменші деталі агонії… материна сестра чи тільки наполовину?.. расист, генеалогіст ненаситний, ваш ніс усе щось ворушить у нескінченному пошуку…

— А як саме померла Леона?.. пам'ять затримала мало… Ох, шалена молодість!.. подивування!.. Сумніви, краще не казати!.. Ух, Святий Дух!.. Шарль!.. Мао!.. Йосип!.. дві тисячі Сфінксів!.. час уже не той!.. Минув! Нічого!.. Все!.. Небо за геморой!.. але епітеліома, як у Еміля?.. зрештою, можливо… Його вдова сказала: епітеліома!..

Ух, Святий Дух!.. Шарль!.. Мао!.. Йосип!.. Еміль, хто б подумав! такий Геркулес, мов із каменю!.. Життєва сила! а яке добре серце! щире, мов на долоні!.. сестра тоді сказала: щось заслаб!.. Бабах! От ви й занурюєтеся у зворотний відлік!.. занадто Еміля! занадто роздумів!.. Ваш ніс застряг у задньому проході… а ви ще сподівалися… Де там! Де там! усі жахи тут як тут!.. з глибини! задихаючись молячись…

— Бог тут! Бог ти! Зад! Анус!..

Вас чують.

— Тільки не я, Боже милосердний! Тільки не я, дупо милосердна!

Ваші благання! крики!

— Візьми всі дупи! мою облиш! мою облиш! дочку! дружину! зятя! мене облиш! мене облиш! Мою подружку Сухозлотицю бери! бери! мене облиш! мене облиш! мого собаку! мого маленького Андре теж! бери! бери!

Єдина палкість, піднесена і щира, єдина молитва, а не балачки в повітря уже два тисячоліття!..

Якщо ваш Творець вас слухає!

— Двадцять царств за одну здорову дупу! можу дати й тридцять! Тисячу! тільки щоб геморой!.. Забери мій лайноапарат! І дай один новий! дай два! за все, що хочеш!..

Ваша щирість безмежна! як простори Паскаля?.. ви в них!.. нажахані! провалля! безодня! усе! Можна стати святим задарма… аби на краплю крові менше з дірки в дупі!

Отож, я вам кажу, як є насправді!.. Ганьба тому, хто крутить! Статистика не бреше!.. Вітайте!.. Скоро рак буде частіше, ніж чиряк! От вам і світ!.. правду і тільки правду! Шукаєте квартиру?.. Дурничка! ваша дупа! спочатку ваша дупа! на коліна і зазирайте скоса в дірку! одне люстро спереду! інше у три чверті! правда! безодня! Паскаль! Рак наступає!.. число жертв росте й росте… шестеро, семеро з десятка помирають!.. і зауважте, не самі старці!.. повно немовлят, повно ще до першого причастя… От яка насмішлива природа! Образилась за щось на вас, то полоскоче два-три атоми, а ви вже в паніці і вже не знаєте, як бути!.. росте друга селезінка, третя!.. чи око у глибинах шлунку!.. усе вам найдорожче хитається і рветься!.. природа вас маскарадить… зсередини… два їжатці народжуються в плеврі, оселяються, гризуть вам діафрагму… фантасмагорія перемагає!.. пів лиця кривавиться, розлазиться, набрякає… ваша посмішка завмирає смердючими складками… посмішка природи!

— Ого, яка плодючість зловісних подробиць! ви скручено закопуєтеся в торф у тремтінні й хрипі.

— Лайно природи! Лайно природи!

Кривдно.

Та досить радощів про людське око!

Насправді, ваші справи кепські… Далі… ви лежите… природа собі точить те та се… вносить розмаїття… видовище у нутрощах, в очерев'ї, не в думках! думок уже нема!.. драма у вашому барилі, не деінде!.. і підшлункова вже завбільшки з голову… і що?..

Рідня приходить «з другої до третьої»… час відвідин… більш не прийдуть… у сльозах… від вас занадто тхне!.. і зауважте, не як від мене, не фальшивою, не пелагрою! Ні! Ні! Ні!.. справжньою, ядучою, вона притягує, тримає, перекидає… Уже з «позасвіття», так би мовити… сама по собі… з таким жахливим духом, що у рідні вилазять очі!.. вилазять, блимають і зирять на всі боки… отак: очі!.. як у краба! кузени, свояки, маленький Лео, тітка Естрема!.. Ти ба, вони вже не співають! Ти ба, вони вже не танцюють!.. свято! свято! Мали знов прийти, та не приходять, ви вже їх не ждете, вже геть нічого ви не ждете… а під очима синці кінця з відтінком, темно-бурі… у вас останні муки… останній гик, і ви вже матеріал для лекції про розтин, основної лекції! стажисти не відривають погляду від вашого пупа… ті двоє вас надріжуть так… у них суперечка… двоє інших думають інакше, вони вважають, що згори, з груднини… удовж манубріуму… отже, широкий розріз… грудна клітка на два боки, всі ваші нутрощі перевертом! з формолом… а перевага для підшлункової з її величиною, вона лишиться так, як є… це справа техніки… у вас немає особистого смаку… санітарка криво зиркає на вас… ви зволікаєте, вона так думає… ваше ліжко потрібне для наступних «операбельних»… і родичі тупцюють біля лікарні… ціла юрба чекає, доки ви заберетеся геть!.. у вас шухляди геть обнишпорені, перетрушені, перелопачені, сто разів!.. ваш годинник уже ніби пішов… ви уже відверто цюняєте під себе… без урильника!.. вам вже не міряють температури… головний лікар проходить коридором… ледь торкаючись ваших дверей… вже не заходить… і не пускає санітарок… вже досить…

Кліка дурнів суне далі… бурчить…

Та й вам уже набридло! от халепа!

— Свині! Зрадці! Боягузи! ваш крик… ваш крик! ви вже не можете!

— Нероби! Кровопивці!

Ви п'яні від морфіну й болю!.. Лютого болю… такого терміна немає в словнику… але це був багатий термін, він нагадував про лють… він не забувався… та змовники його закреслили… так треба!.. так треба!.. їхнє завдання!.. збліднити, збіднити нашу мову!.. щоб навіть у агонії ви вже скоро не змогли стогнати так, як слід… щоб уживали запозичень з німецької, сирійсько-перської, англоландської…

О, країно окупованої душі! О, обтесування упокорених народів! О, нелюдські умови!.. Нехай! Історики чухаються… мацають… не знають, з якого боку ухопити Францію… а як же Феєрія зрештою! Феєрія!

З Феєрією все є іншим!.. обставини трагічні, але ви більш як на висоті!.. ваш моральний дух незрівнянний!.. Підступний! гикаєте! окозамилювач! Смерть? Та тю!.. з правильного боку!..

— Благословення! Віра агонізуючого! свиня оповіла!..

От що люди кажуть, і це правда, як ви беретеся за справи… такого блазня пошукати!.. завдяки Феєрії! Два фунти фіфті! ви перетворюєтеся на такого собі Сократа геть без помпи завдяки Феєрії!.. файна агонія!.. Античні герої конають марудно… згадайте