Читати книгу - "Незвична формула, Наталія Гавдьо"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
---
У бібліотеці Академії панувала незвична тиша — навіть миші, здавалося, шепотіли замість звичайного писку.
На столі перед Лін, Коралем, Аркіаном, Еліс, Ашером і Фенріком лежала древня мапа та медальйон, що світився м’яким золотим сяйвом.
— Ренар Валдіс, батько Ректора... — задумливо промовила Лін, обводячи пальцем маршрут, позначений на карті.
— І за сумісництвом найбільший авантюрист свого часу, — додав Фенрік, поправляючи окуляри на носі. — Пропав десять років тому після спроби знайти Серце Світу.
Аркіан, знову в образі голуба, перелетів на плече Лін.
— Якщо хтось і міг загубитися так ефектно, то точно він.
— Схоже, ефектність — спадкова, — пробурмотіла Еліс, глянувши на Ректора.
Ректор, що досі тримався офіційно-стримано, червонів, мов буряк що готується до салату.
— Краще скажіть, куди веде ця мапа? — швидко перевів тему Ашер.
Лін уважно вивчала карту:
— В долину біля затонулого храму... на кордоні мертвих земель.
— О, чудово! — захихотів Аркіан. — Мертві землі! А я боявся, що буде нудно!
---
Перед походом вони зайшли у кафе "Магічний Пряник" на головній площі — місце, де навіть найсуворіші викладачі таємно забігали за тістечками.
Лін і Кораль сиділи біля вікна. Їхні чашки з гарячим шоколадом парували на столі.
— Ти в порядку? — запитав Кораль тихо.
— Так, — посміхнулася Лін. — Особливо коли ти поруч.
Кораль нерішуче взяв її руку.
— Я довго поводився... як ідіот, — сказав він. — Я просто боявся втратити когось ще.
Їхні пальці переплелися.
— Ти не втратиш мене, — сказала Лін, — якщо сам не відштовхнеш.
За сусіднім столиком Аркіан, що підслухував, спіткнувся об власний хвіст і вивалився зі стільця.
— Нехай вас з’їсть любовна комаха! — буркнув він, піднімаючись.
— То ти ревнуєш до Кораля чи до мене? — засміялася Лін.
Аркіан лише щось невдоволено пробурмотів, ховаючись за величезною чашкою какао.
---
Їхня подорож в долину розпочалась без особливих проблем... до певного моменту.
Спочатку був міст, що раптом зруйнувався під ногами Аркіана (якого врятувала Лін, вчасно смикнувши його за капюшон).
Потім була галявина з квітами, що намагалися всіх з’їсти (Ашер врятувався завдяки тому, що квіти знепритомніли від його одеколону).
А ще — привиди бібліотекарів, які вимагали повернути просрочені книжки.
— Я не читала нічого! — обурено виправдовувалася Лін, розмахуючи руками.
— Не важливо, — суворо відповідали привиди. — Ти виглядаєш підозріло!
Тільки завдяки медальйону їм вдалося пройти далі, вглиб мертвих земель.
---
В долині туман стелився по землі, а в повітрі витало шепотіння.
Вони знайшли храм — затонулий і зруйнований, але зберігся головний зал.
У центрі лежав уламок... схожий на частину артефакту, який Лін носила на шиї.
Вона ступила вперед, коли туман раптом стиснувся навколо.
Темна Сутність повернулась.
Але тепер вона виглядала інакше: слабкішою, з тріщинами по своїй оболонці.
— Ви повернули надію... — шепотіла вона. — Але тепер настане час вибору.
Вона вказала на уламок.
— З'єднайте його... або втратите все.
Лін, Кораль і решта перезирнулися.
Рішення потрібно було приймати разом.
Кораль взяв її за руку.
Аркіан, Еліс, Ашер і Ректор стали пліч-о-пліч.
І тоді Лін зробила крок вперед — разом із усіма.
Світ вибухнув світлом.
5. Після вибуху
Коли вони отямилися, то побачили перед собою не уламок, а... людину.
Ренар Валдіс, живий, з дивовижною усмішкою на вустах.
— Ви пройшли шлях, який я не зміг, — промовив він.
Ректор кинувся до нього, і Лін вперше побачила на обличчі суворого хлопця сльози радості.
— Тато...
Всі інші мовчки відступили вбік, дозволяючи їм обійнятися.
Кораль обійняв Лін за плечі.
Аркіан, кашлянувши, пробурмотів:
— Ну що, може тепер я теж отримаю свою нагороду у вигляді поцілунку?
Еліс пирснула:
— Може, спочатку знайди собі когось, крім печива.
Всі розсміялися, навіть попри втому і біль.
Бо тепер у них було щось більше — родина.
Справжня.
І попереду чекали нові пригоди.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Незвична формула, Наталія Гавдьо», після закриття браузера.