Читати книгу - "Академія на пагорбі: Едельвейс. Частина 1, Владі Вал"

В її інтересах, щоб у найближчий місяць вони нікуди не вляпалися.

- Менеджер, що не був ні на грі, ні на тренуванні? - артистично піднявши одну брову, запитав Кірон.

- Я прийду на тренування! Обов’язково! - пообіцяла Едельвейс.

Розклавши книги на їхні полиці в бібліотеці, Едельвейс і Кірон направилися в гуртожиток. Перед тим як покинути бібліотеку, напівкровка нанесла на доповідь кілька плетінь, чим заслужила питання некроманта.

- Параноя? - кепкував Кірон.

- По дорозі може статися купа всього! Один раз на практиці зі стихійної магії один адепт не зміг втримати водяну кулю, і моя доповідь, яку я мала здати на наступному занятті, постраждала. Добре, що я її напам’ять знала, тому спокійно розповіла. - піднімаючись по сходинках, що ведуть з підвалу, розповідала напівкровка, - Ще потрібно бути в коридорі насторожі, адже може якомусь адепту прийти ідея підірвати слизову піньяту знову. Це так весело, як зелена напівпрозора субстанція прилипає до інших. Від однієї згадки про це таке відчуття, що я знову покрилася слизом! - скривилася Едельвейс.

Кірон розсміявся, потішивши напівкровку. Насправді, в її житті мало людей, які сміються поруч. Вона й забула, як це приємно. Раніше це були її сестри, але вони виросли і віддалилися. Некромант майже завжди сміявся поруч з нею. Вона не певна, чи її слова настільки смішні, але їй приємно чути його сміх.