Читати книгу - "Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів"

Кваліфіковано проведений огляд місця події з паралельним дослідженням знайдених речових доказів дає можливість встановити й інші фактичні дані, які пов’язані з криміногенними обставинами (відсутність охорони, недостатня освітленість території, наявність можливостей для кустарного виробництва холодної зброї тощо).

Усі відомості, джерелом отримання яких є огляд, можна розподілити на такі групи відомостей:

• про сліди відображення, залишені злочинцем (наприклад, сліди рук, ніг, зубів, запахові сліди);

• про фізіологічні сліди;

• про одяг та інші предмети, які залишив злочинець;

• про дії злочинця на місці події;

• про психофізіологічні особливості злочинця;

• про рівень професійної підготовки (в тому числі його професійні злочинні навички і звички);

• відомості, які дають змогу розпізнати на місці події предмет злочинного посягання, спосіб скоєння злочину, слідову картину і особу злочинця.

За слідами, відображеннями, що були залишені на місці події, можна встановити особу, яка скоїла злочин (за відбитками пальців рук, ніг, губ), судити про її вік (за розміром долонь рук, слідів ніг), про певні фізичні дефекти тощо. Відомості про фізіологічні сліди дають можливість встановити стать, групову належність крові особи, яка причетна до злочину.

Залишений на місці події одяг і окремі індивідуальні предмети (ґудзик, шапка, пістолет, ніж, гребінець) можуть свідчити про певну “недосвідченість” і розгубленість злочинця або про умисне залишення речей з метою спрямувати слідство неправильним шляхом (тобто використання інсценування). В першому випадку по одягу і залишених предметах можна судити про зріст злочинця, його заняття, навички тощо. Сьогоднішня практика свідчить, що в більшості випадків при виконанні вбивств на замовлення злочинці залишають на місці події зброю (вогнепальну і холодну), вибухові пристрої, радіоактивні речовини тощо.

За слідами дій злочинців на місці події можна судити про їх кількість, а також про роль кожного з них у скоєнні злочину.

За способом дій і слідовою картиною, яка встановлена на місці злочину, можна зробити висновки про фізичні властивості конкретної особи (силу, якщо, наприклад, зламано двері) або певні професійні навички, якщо було застосовано оригінальні пристрої і засоби для відкривання замка (відмички) тощо.

Відомості про психофізіологічні якості особи отримують у результаті аналізу дій злочинця на місці пригоди і залишених ним слідів. Наприклад, матеріальне відображення на місці події злочину дає змогу зрозуміти особливості психології неповнолітніх; знання цих особливостей допомагає слідчому зробити правильні висновки про причетність підлітків до скоєного злочину.

Порівняно часто злочини, які скоєні неповнолітніми, супроводжуються елементами пустощів, що також знаходить своє відображення на місці події у вигляді розкидання товарів чи написів і зображень на стінах, підлозі тощо.

Відомості про предмет злочинного посягання, слідову картину, спосіб скоєння злочину, якщо вони зібрані і проаналізовані в сукупності, дають можливість побудувати вірогідний прогноз про особу злочинця, який скоїв злочин.

Деякі риси особи обвинуваченого можуть бути розкриті за допомогою таких процесуальних дій, як огляд місця проживання обвинуваченого, огляд місця його праці і навчання. Наприклад, речі в кімнаті обвинуваченого часто свідчать про його захоплення і здібності.

Важливі дані про особу обвинуваченого можуть бути встановлені при проведенні такої слідчої дії, як обшук. Виходячи з мети обшуку, його допустимо і необхідно здійснювати для виявлення і вилучення документів і матеріалів, в яких зберігаються відомості про факти, що характеризують особу обвинуваченого. Інформацію про таку особу можуть містити не тільки предмети, які підлягають вилученню (документи, листи, щоденники, магнітофонні і відеострічки, голограми, знята фотоплівка), а й предмети обстановки в квартирі, одяг, сам обшукуваний, члени його сім’ї, їх поведінка, психофізіологічні реакції, вислови тощо. Під час обшуку слідчий повинен звернути увагу не тільки на ті матеріали і документи, які негативно характеризують обвинуваченого, а й на ті, які свідчать про його позитивні якості (грамоти, дипломи, відзнаки, якими обвинувачуваного нагороджували). Останнє особливо важливе при проведенні обшуку у неповнолітніх, які в більшості випадків, визнаючи себе винними, не намагаються виставити себе у найкращому світлі. Щоденники, листи, фотографії, кіноплівка, відеоплівка, до яких обвинувачений має безпосередній стосунок, часто можуть відображати його погляди, нахили, переконання, інтереси, схильності, характер, смак, світогляд, коло друзів і знайомих; підкреслювати його особисті якості: аморальність, перебільшена самооцінка тощо.

Ефективність вивчення особи обвинуваченого в процесі обшуку значною мірою залежить від правильно організованого і вміло продуманого спостереження за ним в процесі обшуку.

У стані психічної напруги, що, як правило, властива для обшукуваних, відкрито виявляються певні якості і властивості їх характеру, темпераменту, вольові якості, здібність стримувати свої емоції тощо.

Додаткову інформацію про досліджувану особу можна отримати за допомогою розмов з обшукуваним у процесі проведення обшуку. Відповіді обвинуваченого на запитання слідчого, інших учасників обшуку дають уявлення про його інтелектуальні здібності, розум, винахідливість. Інколи обшукуваний висловлює ті чи інші думки, зауваження, які дають змогу судити про його світогляд, погляди, інтереси, потреби, соціально-психологічні особливості його особистості. Про позитивні якості обвинуваченого може свідчити добровільна видача здобутого злочинним шляхом.

Найпоширенішим способом отримання інформації про особу обвинуваченого є допит і передусім допит свідків. Коло таких у справах неповнолітніх особливо широке. До них належать батьки, родичі, сусіди по квартирі, педагоги, вихователі, товариші за місцем проживання, навчання або праці. Батьки та інші родичі обвинуваченого, які проживають разом з ним, можуть розповісти про уклад життя в сім’ї, про те, як проходило дитинство підлітка, як він розвивався, яка його поведінка вдома, про його нахили, звички, симпатії. При цьому рекомендується допитувати обов’язково обох батьків (якщо вони є). Допитуючи батьків, слід мати на увазі і те, що вони не завжди дають об’єктивні і правдиві показання в силу своєї зацікавленості. Тому в таких випадках потрібно широко використовувати показання сусідів, товаришів по дому, представників домоуправлінь і житлово-комунальних контор. Їх показання можуть дати важливі відомості про істинний стан справ у сім’ї обвинуваченого, про його поведінку, про те, з ким і де проводить своє дозвілля, про його зв’язки і знайомства.

Відомості, отримані від педагогів, особливо класних керівників, дають змогу слідчому глибше вивчити характер, нахили, здібності та інтереси обвинуваченого.

Якщо обвинувачений працював, то необхідно допитати його друзів по роботі, колег, осіб, яким він безпосередньо підпорядкований (майстер, бригадир) або за якими безпосередньо закріплений. Показання цих осіб важливі для з’ясування ставлення обвинуваченого до праці, своїх обов’язків, колективу тощо. Допитуючи свідків з представників адміністрації, де працював або вчився правопорушник, необхідно враховувати те, що не всі вони зацікавлені давати об’єктивні показання про причини скоєного злочину і умови, які до цього призвели. Це пов’язано