Читати книгу - "Тільки ми, Ліка Радош"

Стас

Мені дуже не хотілося її покидати в такому стані, але й залишатися уже не міг. Скоро її батьки повинні повернутися з роботи, та і в мене з'явилися непередбачувані плани на вечір.

Твердо вирішив не відкладати розмову з Блондою на потім, а все прояснити сьогодні ж. Тільки ось задачка! Я знаю де вона живе, зустрічав кілька раз Аліну після посиденьок з подругою,щоб провести додому, а ось номеру квартири ні.

В Аліни запитувати, звичайно, не збираюся. І вже почав нервувати. Як же ж дізнатися, де саме цю дуру шукати. Написати в мережі повідомлення? Хтозна чи захоче зі мною поговорити? Мельком пронеслася думка, що Рудий мав би знати. Він же проводив її до дому. Може і до квартири на каву підіймався? Вони ж тоді не погано гомоніли.

Не впевнений чи допоможе мені навіть, коли знає потрібну інформацію. Та втрачати мені нічого. Телефоную раніше товаришеві, рахую гудки, поки не чую в трубці знайомий голос.

- Ого! Які люди! Плутар, а ти не помилився номером? – трохи з сарказмом запитує Павло.

- Не кривляйся! Діло є! – переходжу до справи – Ти знаєш адрес Оксани, подруги Аліни. Мені здається ти її проводжав тоді, після виступу. Та й пізніше бачив вас разом.

- А що? Шатеночка вже надоїла? Таки не для тебе моногамія так? Казав же тобі не лізь до дівчини, дурно голову малій заморочив...

- Ти пхаєш носа не в свої справи. Я питав про адрес блонди. Знаєш чи ні? – перебиваю колишнього приятеля.

- Та нехай. Знаю, зараз повідомленням перешлю. Казанова ти невдалий.

Павло перериває виклик. Переконувати чи виправдовуватися перед ним не збираюся. Головне, що те що мені треба в нього є, і він мені це дасть. Все інше потім. (Хіба я тоді міг знати, чим мені це відіб'ється).

Як тільки отримую повідомлення рушаю за вказаним адресом. Дорогу знаю, то ж блукати між будинками та шукати потрібний під'їзд мені не потрібно. Знаходжу місце, щоб запаркуватись, покидаю машину та іду до потрібного під'їзду. Повторюю маневр, як перед тим, щоб потрапити до Аліни без попереднього дзвінка, стою під під'їздом та чекаю нагоди чкурнути в середину.

Піднімаюся на потрібний поверх. Йду пішки, щоб не пропустити номер квартири. Нарешті знаходжу потрібну. Тисну на дверний дзвінок та чекаю, поки відкриють двері. Сам думаю, чи не дурницю роблю. Хтозна чи Оксана зараз дома, чи десь не завіялась, щоб вечір весело провести.

Та удача на моїй стороні. Блонда відчиняє двері. Не бачу на її обличчі жодного здивування. Швидше за все Рудий її вже попередив, що я питав її координати.

- Ну привіт, Стасику! – іронічно видає Оксана. Відчиняє ширше двері, щоб мене пропустити. – Заходь. Раз прийшов.

- В тебе є якісь питання до мене? Чим я тобі так не догодив, що не можеш подругу підтримати, а намагаєшся нас посварити? – одразу переходжу до справи, як тільки опиняюся в коридорі її квартири.

Просвердлюю її поглядом. Оксана ні трохи не показує, що дивують мої нападки. Немає цих награних посмішок, не намагається вдавати, що я їй подобаюся.

- Не хочу, щоб ти її образив. Ти їй не підходиш. А вона тобі. Це ясно як в білий день.

- А ти хто така, щоб судити хто кому підходить? – злюся я.

Мене ці слова зачіпають. Не дивно, що моя маленька засмутилась, якщо їй кожен раз таке тикали в лице.

- Ти вітряний. Поки зустрічалася з Сергієм, то все про тебе вияснила. Ще та легенда на потоці. Скільком дівчатам голову заморочив. А тепер за Аліну взявся.

- Ми з Аліною вже все обговорили. І тебе це не стосується. – заявляю я.

Ще одна мені пліткарка взялася. Голову комусь морочив! Та я прекрасно знав, на що йду, і ті дівчата також. Нікому не обіцяв любов до гробу. Так.. розважитись трохи. А своє слово тримаю.

- Тобі краще пошукати дівчину, яка тобі підходить. Що ти забув біля неї? – видає Оксана.

Цього я не чекав. Щойно так завзято захищала подругу. Хвилювалася за її душевний спокій, а тут повела в іншу сторону.

- Що ти маєш на увазі? – примружую очі, оглядаю її з ніг до голови, хочу почути, що далі видасть.

Нарешті помічаю в ущо одягнута дівчина, точніше, помічаю, що не зовсім одягнена. Легка шовкова піжама, з коротеньким шортиками. І такий же короткий халатик, не зав'язаний. В руках нервово стискує телефон. Якщо знала, що я прийду, чому не одягнулась у щось інше. Мене почала хвилювати ця ситуація. І погляд дівчини також.

- Те, що чув! Аліна вже соплі розпустила. Переспали разок, то для неї вже любов на все життя. А тобі хіба потрібна та любов? Тобі потрібна дівчина, що розумітиме стиль ваших стосунків. – видає Блонда.

От же ж стерва. І це подруга називається?! Та з такими друзями й ворогів не треба. Приємно чути наскільки сильні почуття до мене в Аліни. Але зовсім не вітається, що ця стерва бруднить їх своїм язиком.

Проте хочу прояснити все до кінця.

- І ти мабуть вже маєш для мене потрібну кандидатуру і про стиль потрібних мені стосунків розумієш все? Чи не так? – запитую, і спостерігаю, як дівчина рушає в мою сторону.

- А ти не догадуєшся? – вже більш м'якше відповідає мені. – Ти одразу мені сподобався, і повір, тобі зі мною буде краще. Ми можемо навіть не афішувати наші стосунки. А з Аліною тобі краще порвати зараз, поки все не так далеко зайшло. Поки вона ще не почала планувати ваше весілля. Сам же розумієш, не досвідчена вона.

- Ти пропонуєш кинути твою подругу, розбити їй серце. Щоб втратила віру в почуття і стосунки? – уточнюю.

Хоча все, що мені було потрібно знати уже почув. Потрібно Аліну якомога швидше відгородити від цієї стерви.

- Рано чи пізно вона і так з цим зіштовхнеться. Краще швидше, щоб загартуватися встигла. Ще всякого буде. – видає.

Ніяк не можу зрозуміти, чого сама вона хоче. Мене добитися? Чи метою її є посварити нас з Аліною. Її слова скачуть з однієї сторони до іншої.

- А тобі то що з того? Тільки не прикидайся, що я тебе цікавлю! – питаю її.

Та ловлю першу реакцію, що показує мені – таки потрапив в ціль. Не я її мета. Вона не хоче бачити мене біля подруги.