Читати книгу - "На уламках щастя, Дана Лонг"

Грошей у мене не багато, тому я намагаюся економити, бо невідомо, скільки ще часу мені доведеться тут ховатися. Я вирішую спочатку долікуватися, повністю відновиться після падіння зі сходів, а вже потім робити подальші дії.

Повертаючись одного вечора додому з крамниці, я помічаю хлопців, які розташувалися біля під'їзду, на лавці. Вони випивають, слухають музику і дуже голосно сміються. Взагалі я часто бачу тут цю компанію, але в мене ніколи не виникало з ними жодних проблем. Тому я без задньої думки прямую до під'їзду.

– Привіт красуне, куди так поспішаєш? Може, приєднаєшся до нас? – один із цих хлопців раптово встає і заступає мені шлях.

Тільки цього мені ще не вистачало. Я намагаюся обійти його, але він продовжує стояти переді мною.

– Можна пройти? – я починаю нервувати.

– Та не поспішай ти. Давай познайомимося, мене Дімон звуть, – він усміхається і дихає на мене алкогольними парами.

– Вибачте, але я поспішаю, – я мрію якнайшвидше забратися звідти, бо на нас уже почали звертати увагу його друзі.

– Опа, Дімон, а це що за принцеса? Твоя, чи що? – запитує один із товаришів по чарці, і всі дружно починають іржати.

– Не моя. Поки що... – хлопець кидає на мене хтивий погляд.

– І не сподівайся, – шиплю я у відповідь.

– А ти чого така зухвала, а? Коли я закінчу з тобою, будеш скиглити від задоволення і просити ще, – він тягне до мене свої брудні руки.

Я різко б'ю його по руках і відштовхую від себе. Хлопець відсахується від несподіванки.

– А принцеса з гонором, – коментує один із його друзів.

– Чуєш, припиняй упиратися, адже я можу і силою взяти, – я дивлюся в його божевільні очі з розширеними зіницями і розумію, що справді може.

На моє величезне щастя, у цю мить із під'їзду виходить чоловік із собакою, мабуть, на вечірню прогулянку, і я, скориставшись тим, що цей Димон зі своїми друзями відволіклися, швидко забігаю в під'їзд. Не чекаючи ліфта, я зі швидкістю вітру піднімаюся на свій четвертий поверх. Тремтячими руками відчиняю ключами двері й опиняюся у квартирі.

Потрібно буде подумати про зміну місця проживання. Сьогодні мені пощастило, але наступного разу поруч може нікого не виявитися і тоді все.

Увечері, вже лежачи в ліжку, я згадую своє минуле життя, а точніше той час, коли я ще була щасливою дружиною, яка обожнювала свого чоловіка.

Скільки всього сталося відтоді. Зрада чоловіка і рідної сестри, знайомство з Андрієм.

Андрій.... На мене накочуються спогади про той щасливий час у його будинку, коли пристрасть поглинула нас обох і піднесла на вершину задоволення. Моє тіло досі пам'ятає дотики його сильних рук, його губи, які приносили мені насолоду.

Мене накриває хвилею збудження, я стискаю пальцями подушку і судомно видихаю. Це просто якесь божевілля, мріяти про людину, якій до мене немає діла. Під час нашої зустрічі на банкеті, він чітко дав зрозуміти, що зневажає мене, показав своє справжнє ставлення до мене. У моїх же інтересах не створювати ілюзій щодо нас, а тверезо дивитися на ситуацію.

Я ще довго згадую чоловіка, який перевернув весь мій світ, у хорошому сенсі. А вночі мені сниться сон. Ми лежимо на піску, сонце своїми променями пестить наші оголені тіла, а море безшумно підбирається до ніг. Андрій покусує мою шкіру на животі, одразу зализуючи язиком місця укусів. Закотивши очі від задоволення, я тремчу всім тілом, запустивши пальці в його волосся на потилиці і притискаючи сильніше до себе.

Раптово я відчуваю, як мені на живіт щось капає. Відкриваю очі і зустрічаюся з холодним поглядом Андрія. На обличчі відсутні будь-які емоції. Я опускаю погляд нижче і скрикую. Його груди закривавлені, а великі краплі крові падають мені на живіт. Я скрикую і... несподівано прокидаюся.

Провівши пальцями по обличчю, я відчуваю, що воно мокре від сліз, мені бракує повітря, щоб надихатися, а серце б'ється як божевільне. Я не вірю у віщі сни, але сподіваюся, що це просто поганий сон, а з Андрієм насправді все гаразд.

Я знову роблю спробу заснути, але сон не йде до мене, погані думки все ніяк не хочуть відпускати. Я ще довго перевертаюся в ліжку, поки ближче до світанку просто не відключаюся від втоми.