Читати книгу - "Межа Фундації"

Делармі грюкнула кулаком по столу.

— Отже, виходить, що хтось наперед знав, що порадить Перший Спікер, наперед знав, що Спікер Гендібал його підтримає, а решта ні — і що хтось знав те, чого не міг знати. Із цього випливає, що ця ініціатива не сподобалася якійсь організації, що її створила параноя Спікера Гендібала, її намагаються попередити, і один з нас — під їхнім контролем.

— Так і виходить, — погодився Гендібал. — Ви все майстерно проаналізували.

— Кого ви звинувачуєте? — вигукнула Делармі.

— Нікого. Я закликаю Першого Спікера розібратися із цим питанням. Уже зрозуміло, що в нашій організації є хтось, хто працює проти нас. Пропоную, щоб усі, хто працює на Другу Фундацію, пройшли ретельний психічний аналіз. Усі, зокрема й самі Спікери. Навіть я та Перший Спікер.

Рада вибухнула більшим замішанням та хвилюванням, ніж будь-коли за всю історію.

А коли Перший Спікер нарешті оголосив перерву, Гендібал, не кажучи нікому ні слова, повернувся до своєї кімнати. Він добре знав, що не має друзів серед Спікерів і що навіть можлива підтримка з боку Першого Спікера в кращому разі несмілива.

Він не міг сказати, боїться він за себе чи за всю Другу Фундацію. У роті відчувався присмак загибелі.

2

Гендібал погано спав. Його перші думки та сни, які він бачив, усі стосувалися сварки з Делорою Делармі. В одному зі снів він навіть сплутав її з фермером-гамішем, Руфірантом: Гендібал бачив, як на нього суне величезна Делармі зі здоровенними кулаками та солодкою усмішкою, вишкіривши голкоподібні зуби.

Нарешті він прокинувся, пізніше, ніж зазвичай, не відчуваючи, що виспався. На нічному столику дзижчав приглушений дзвінок домофону. Він повернувся і приклав руку до датчика.

— Так. Що там?

— Спікере! — Це був не надто шанобливий голос наглядача поверху. — Тут з вами хоче поговорити якийсь відвідувач.

— Відвідувач? — Гендібал увімкнув розклад зустрічей, але екран показував, що до опівдня в нього нікого немає. Він натиснув кнопку годинника — була 8:32 ранку. — Хто там такий, в ім’я простору й часу? — пробурчав він.

— Мені не кажуть імені, Спікере. — Потім з явним несхваленням: — Один із цих гамішів, Спікере. За вашим запрошенням. — Останнє речення було сказано зі ще помітнішим осудом.

— Скажіть, хай почекає в приймальні, доки я спущуся. Це забере час.

Гендібал не поспішав. Умиваючись, він губився в здогадах. Те, що хтось використовує гамішів, щоб створити йому перешкоди, мало сенс, але йому хотілося знати, хто це робить. І що це за нове вторгнення гамішів у самісіньке його житло? Якась мудра пастка?

Як, заради Селдона, міг фермер-гаміш потрапити в Університет? Яку підставу він навів? І для чого прийшов сюди насправді?

На якусь мить у Гендібала виникла думка, чи не варто йому озброїтися. Але він відразу ж відкинув її, бо з упевненістю та презирством відчував, що здатен проконтролювати будь-якого окремо взятого фермера на території Університету без жодної загрози для себе й без жодного неприйнятного маркування розуму гаміша.

Гендібал вирішив, що його дуже сильно зачепив учорашній інцидент із Кароллом Руфірантом. До речі, чи це взагалі був фермер? Мабуть, тепер, позбувшись упливу, хоч би хто його здійснював, він прийшов до Гендібала вибачитися за те, що наробив, побоюючись покарання. Але звідки Руфірант міг знати, куди йти? І до кого звертатися?

Гендібал рішуче звернув у коридор і зайшов до кімнати очікування. Він приголомшено зупинився, а тоді напустився на наглядача, який удавав, ніби дуже зайнятий у своїй скляній кабінці.

— Наглядачу, ви не казали, що відвідувач — жінка.

Той спокійно відповів:

— Спікере, я сказав «гаміш». А ви не розпитували.

— Мінімальне інформування, наглядачу? Я мав би пам’ятати, що це одна з ваших головних рис. — (А ще він має перевірити, чи не призначила цього наглядача Делармі. І відтепер запам’ятати, що мусить звертати увагу на всіх посадовців низового рівня, які його оточують і яких занадто легко проігнорувати з висоти його ще нової спікерської посади.)

— Якийсь із конференц-залів зараз вільний?

Наглядач відповів:

— Лише номер чотири, Спікере. Він буде вільний іще протягом трьох годин. — Він кинув абсолютно невинний погляд на гамішку, а потім на Гендібала.

— Ми скористаємося номером чотири, наглядачу, і я радив би вам стежити за своїми думками. — Гендібал завдав йому психічного удару, а наглядач занадто повільно увімкнув захист. Спікер добре розумів, що негідно бити тих, хто нижчий від нього за статусом, але людина, яка нездатна приховати неприємні припущення щодо високопосадовця, має навчитися не потурати їм. Ще кілька годин у наглядача трохи болітиме голова. Він на це заслужив.

3

Її ім’я не відразу спливло в голові, а в Гендібала не було настрою, щоб копати глибше. Усе одно вона навряд чи очікує, що він згадає.

Він сердито буркнув:

— Ви…

— Я Нові, пане муковець, — майже стрілила вона. — Моє перше ім’я — Сура, але по-простому мене називати Нові.

— Так. Нові. Ми бачилися вчора, тепер згадую. Я не забув, що ти вчора кинулася на мій захист. — Він не наважувався говорити з гаміським акцентом на території самого Університету. — То як ти сюди потрапила?

— Пане, ви сказали, що я можу написати листа. Сказали, що там бути адреса «Будинок Спікерів, квартира 27». Я сама його принести й показати мій лист — мій власний лист, пане. — Вона сказала це з якоюсь сором’язливою гордістю. — Вони запитати: «Для кого цей лист?» Я чула, як ви прозиватися, коли говорили до того нещасного придурка, Руфіранта. І відповісти, що це для Стора Гендібала, пана муковця.

— І тобі дозволили пройти, Нові? Не попросили показати лист?

— Я бути дуже налякана. Думаю, вони мене пожаліти. Я сказала: «Муковець Гендібал обіцяти мені показати Місто Муковців», вони всміхнутися. Один з них на вхідних дверях сказав іншим: «І це ще не все, що він їй покаже». І вони показати мені, куди йти, і сказати нікуди не звертати, а то мене викинути вмить.

Гендібал трохи почервонів. Заради Селдона, якби йому потрібна була гамішка для розваги, він не робив би цього так відверто й обирав би прискіпливіше. Він роздивлявся тренторіанку, внутрішньо хитаючи головою.

На вигляд вона була дуже молода — можливо, і молодша, ніж це здавалося на перший погляд через важку працю. Дівчині не могло бути більше двадцяти п’яти — це вік, коли гамішки зазвичай уже мають чоловіків. Та її темне