Читати книгу - "Аметистовий браслет для Аглаї, Катерина Федоровська"

Вже коли прощалися біля карети, Анна тихенько прошепотіла, що знає, де альтанка. Вони із Яковом їздили туди й відшукали це секретне місце. «Пиши мені обов’язково», - випалила на вухо. «Добре, але через день будуть листи», - відповіла Аглая.

А на зворотному шляху розмова не клеїлася. Кожен поринув у свої думи. Аглая намагалася розібратися у своїх хаотичних почуттях, кому вона все ж таки більше довіряє: Касію чи Адаму.

Адам похмурий був, певно, від розмови з Яковом. І промайнула в юній чарівній голівці взагалі шалена думка. А чи не розповісти все Анні та поліцмейстеру? Але ж у такому разі вона точно нашкодить Адаму, та й Касію також. Невідомо, чи взагалі знімуть прокляття, а Едду точно запроторять у божевільню. І Аглая, добре все обміркувавши, вирішила сестрі правду не розповідати.

Так вона і робила протягом наступних трьох тижнів. Писала у записках, що все добре. Навіть разом з Адамом їздили верхи до тої альтанки. Непомітно ховала записки у скриньку й забирала звістку від Анни.

Декілька разів сестри зустрічалися у кравчині. Аглая дочекалася своїх вишуканих суконь і замовляла нові, а Анні вже починали шити весільну.

Було складно приховувати щось від рідної душі, проте молодшій сестрі це вдавалося. З Адамом у них тривав аж занадто солодкий медовий місяць. Вона, дійсно, переконалася, що Митридонт стежить за кімнатою Касія. Та й говорити із братом чоловіка особливого бажання не мала. Навіть коли перебувала наодинці, то замикала свою кімнату на ключ зсередини.

І все у них було тихо й спокійно, аж до того карколомного моменту, коли подружжя Домбровських вечеряло із графинею Євлампією.